Надприродне народження Ісуса (Закінчення)

Сон святого Йосипа, Лука Джордано

“І назвуть Йому Ймення Еммануїл…”

Єдина відмінність між старозавітним текстом Ісаї 7:14 і цитатою з нього в Євангелії полягає у вживанні множини: “назвуть” (у Матвія) замість однини: “назвеш” (в Ісаї). Це, найімовірніше, заміна євангелиста, який хотів залучити до справи надання імени також Йосипа. Можливо теж, що то не Марія і Йосип, а всі визволені від гріхів своїх (Мт. 1:21) мають називати Ісуса Еммануїлом. Ці всі – то Церква. Таким чином, надання імени мало б звершитись у майбутньому, а отже, пророцтво Ісаї мало б достоту сповнитись там, де Ісуса називають “Богом з нами”. Імовірно, євангелист підводить до думки, що коли в глибині серця визнаємо в Ісусі з Назарету Еммануїла, Бога з нами, тоді завжди сповнюється пророцтво Ісаї.

24 Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. 25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

Отож, за допомогою цитати з Ісаї євангелист увиразнює дві речі. Підтверджує, що Ісус був зачатий від Святого Духа, тому це зачаття дівственне. Однаково важливим є ім’я Еммануїл. Пояснюючи староєврейське слово “Еммануїл” для тих, хто не знає староєврейської мови (“Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог“), євангелист Матвій наголосив на значенні цього імени. Ідея Бога, Який є з нами надзвичайно важлива для Матвія і пронизує ціле Євангеліє (Мт. 17:17; 18:20; 26:29). Особливо проступає в останніх словах Ісуса (Мт. 28:20): “І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку“. У цих останніх словах Ісус підтверджує слова пророка, запевняючи, що є “Еммануїлом, тобто Богом з нами” аж до кінця віку.

Останні стихи свідчать, що Йосип виконав наказ ангела. Йосип встав і “зробив, як звелів йому Ангол Господній“. Матвій, послуговуючись старозавітними визначеннями, прагне показати, по-перше, досконалий послух Йосипа, по-друге, цілковите сповнення сказаного ангелом. Забравши Марію до себе, Йосип “не знав він її (пор. Бут. 4:1), аж Сина свого первородженого вона породила“. Матвій ще раз прагне тут наголосити, що народження Ісуса було народженням дівственним. Натомість не зачіпає питання тривалої дівственности Марії, яке в цьому конкретному випадку залишалося поза цариною його зацікавлення. Деяка недокладність у висловлюваннях, можливо, свідчить про те, що і автор, і його оточення вперше мали справу з ідеєю дівственности після народження дитини.

Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові…

На противагу багатству христології[1], яке містять перші дві глави Євангелія від Матвія, мотив з’явлення Йосипові уві сні ангела не такий значущий. А що натрапляємо на нього кілька разів у ключових уривках євангелія дитинства, назріває запитання, як розуміти це з’явлення ангела під час сну?

Підставою для сформульованого таким чином запитання є чотири згадки про з’явлення ангела вві сні. Уперше було це в час глибокої задуми Йосипа, коли він розмірковував, як йому чинити, бо “перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі” (Мт. 1:18). Йосип почув тоді: “Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою…” (Мт. 1:20). Друге з’явлення і друге веління ангела було невдовзі після від’їзду мудреців. Йосип отримав напоумлення про те, що повинен з Дитятком і Його Матір’ю втекти до Єгипту (Мт. 2:13). Утретє Божий посланець з’явився по смерті Ірода: згідно з тим, що прорік ангел, Йосип разом зі своїми підопічними мав повернутись в Ізраїльську землю (Мт. 2:19-20). І нарешті, вчетверте напоумлено його вві сні, аби не повертався до Юдеї, а пішов до Назарету, до Галілеї (Мт. 2:22).

Згідно зі свідченнями богонатхнених авторів, у Старому Заповіті частими є об’явлення Бога вві сні. Із багатьох висловлювань наведено ствердження Йова: “Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, тоді відкриває Він ухо людей” (Йов. 33:14 наст.). Боже звернення за таких обставин, тобто вві сні, належить – на думку богонатхнених авторів – до тих об’явлень, які чиняться в тиші, м’яко і лагідно. Саме до таких м’яких і лагідних об’явлень належить, наприклад, відоме пережиття Іллі на Хорив-горі: “Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос. І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов…” (1 Цар. 19:11-13). Пригадаймо ще слова Ісаї, котрому Боже втручання явилося “як тепло те при світлі ясному, як та хмара роси в спеку жнив” (Іс. 18:4).

Без сумніву, Бог має чимало способів, щоб донести до людини Свою волю. Певність в одному – способом, якому Бог віддає перевагу, є лагідне, м’яке промовляння, наче пошепки, з-за сцени щоденних подій. Це промовляння Бога, зазвичай, незрозуміле і неочевидне для нашого розуму – але глибоке, проникливе, сягає вглиб людини, де душа має свої корені. Це голос у нічній тиші навіть удень. Катаклізми не є улюбленим способом промовляння Бога. Проте якщо вважаємо їх єдиним способом, то, мабуть, тому, що тих лагідних, “шепітних” способів промовляння не вміємо і не намагаємось почути.

Через те що зазвичай Бог промовляє лагідно, почути Його може людина чутлива, людина, яка широко відкриває очі и вуха свого серця і розуму, яка в своєму серці і розумі має відповідну “антену” для приймання трансценденції. Чутлива людина чує делікатні тони і зауважує “малопомітні” Божі знамення, які фотоплівка чи инший засіб не в змозі зафіксувати. Саме такою людиною був Йосип – приймав делікатне і лагідне “шепотіння” Бога. Бог сам дав Йосипу розуміння, що те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Те знання Йосипа не виходило з людських роздумів і міркувань. Не було висновком – те знання виходило від Бога. Матвієві описи приходу Божого посланця вві сні означають, що Йосип отримав повідомлення вельми лагідним способом. Це також багато говорить про Йосипа. Хоч усі такі важливі для нього Божі звернення не відбулись за чудовим сценарієм неба чи будь-яким иншим, а прийшли скромно, тихо і лагідно через “ангела вві сні”, Йосип не розмірковує і не з’ясовує, чи і наскільки могло це виходити від Бога, але відразу тієї ночі встає і вирушає в дорогу (Мт. 2:14-21). Чотири рази Бог змінює Йосипу життєві плани і чотири рази Йосип вирушає до незнаних йому берегів.

Однак… чи снилось, чи не снилось? Мабуть, ніхто не може оцінити глибину сну Йосипа чи стану готовности його очей і вух до зовнішніх подразників у миті прийняття Божих велінь. Ніхто не може сказати, чи було це якесь осяяння розуму, чи радше внутрішнє бачення, поєднане зі слуховим відчуттям. Зрештою, це не є обов’язковим чи навіть потрібним. Те, що потрібне, випливає доволі явно з тексту Євангелія: ціле життя Йосипа було укладене через Боже ведення. Було так укладене, тому що Йосип – людина, чутлива до Бога.

У часи Марії і Йосипа твердження про зачаття від Святого Духа не могло не виглядати підозрілим і легко могло стати і ставало приводом для обмови. Зрештою, сліди таких обмов знаходимо в поганській і юдаїстській полеміці, що спрямована проти християнства. Християнам така оповідь теж могла здаватися маловірогідною. Євангелист розвіює такі сумніви, вказуючи на вдачу Йосипа, людини твердих засад. Йосип ладен був відпустити Марію. Однак якщо не вчинив цього, то лише завдяки напоумленню через Боже об’явлення. Бездоганна праведність Йосипа і його чіткі, впевнені рішення були запорукою вірогідности ситуації.


[1] Христологія – учення про те, хто такий Ісус. – Авт.

Попередній запис

Надприродне народження Ісуса (Мт. 1:18-25)

Різдво Христове, Володимир Боровиковський Різдво Ісуса Христа 18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його ... Читати далі

Наступний запис

Відвідини мудреців (Мт. 2:1-12)

Відвідини мудреців 1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму ... Читати далі