Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Деколи, для того щоб краще сприйняти викладений матеріал, потрібен вступ, який налаштує нас на потрібний психо-емоційний лад. З цією метою і було вибране наступне невеличке оповідання Бруно Ферреро. Побажання Карло був дуже несміливим хлопчиком, вразливим і тихим. Якось, прийшов зі школи, він сказав мамі, що з нагоди свята Валентина дуже хоче приготувати побажання для всіх …
«Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв…» (Ін. 18:37,38). Отже, судячи із щойно наведеного євангельського …
В одному з попередніх дописів ми вже з’ясували, що варто засуджувати певні вчинки конкретних людей, але не їх самих, бо інакше мимоволі можемо стати суддями, тим самим переступаючи Боже застереження: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1). Проте це легко стверджувати, але важко втілювати в життя, через що деколи виникає спокуса на все …
Христова притча про милосердного самарянина, пригадаємо основних її дійових осіб. Отже перед нами постає фігура ледве живого подорожнього, далі з’являються на сцені два персонажі, буквально один за одним – це священик і левит: «Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився …
Чи потрібно викривати ближніх? – На це запитання, напевно, у багатьох людей думки розділяться діаметрально протилежно: одні казатимуть, що треба викривати, інші стверджуватимуть, що ні. Зважаючи на це, можна цілком вірогідно припустити, якщо людина каже, що не можна викривати ближніх, то в неї був негативний досвід викриття: або коли вона ставала об’єктом викриття, при чому …
«Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар» (Лк. 18:11), – як же часто ми уподібнюємося цьому фарисеєві, коли починаємо хизуватися своєю вірою, своїми явними та вигаданими чеснотами, одночасно порівнюючи себе з менш «духовним» оточенням. От тільки хто дав нам …
Люди полюбляють прості, стислі відповіді на так звані «злободенні» питання. Як наприклад, на питання, що міститься в заголовку допису. І як же, якщо вже розпочали розмову, перестати розчаровуватися в людях? – Не покладати на них надмірні сподівання, за принципом: немає надмірних сподівань – не буде розчарувань. Звісно, багатьом така відповідь буде не до вподоби, проте …
Проте, що судити не варто (див. Мф. 7:1,2), знає багато людей навіть далеких від Церкви. Втім, цей факт не заважає цим самим людям осуджувати ближніх, при чому, слід зазначити, зазвичай це засудження відбувається за усілякі дрібниці, малозначущі вчинки, які до самих «суддів» часто-густо не мають жодного відношення. А якщо і мають, ці проступки часто набувають …
Багато людей світу цього вважають віруючих нерозумними людьми, ледь не божевільними, принаймні, диваками, які «гають» час на всілякі «нісенітниці», ніж витратити його на більш «значущі» речі. Тільки ці «значущі» речі частенько перетворюються на звичайнісіньку метушню, від якої лише одні збитки і жодної користі. Проте в такому ставленні світу до віруючих немає нічого нового, адже про …
Про неприпустимість засудження ближніх говорити важко, а все через те, що кожен з нас у тій чи іншій мірі хворий на цю духовну недугу. Але говорити, нагадувати про це завжди потрібно, щоб ми не звикали до цієї недуги, не розчинялися в ній, виправдовуючи себе, що «ми не судимо, а лише розмірковуємо». От тільки де міститься …