«Благий егоїзм»

Проте, що судити не варто (див. Мф. 7:1,2), знає багато людей навіть далеких від Церкви. Втім, цей факт не заважає цим самим людям осуджувати ближніх, при чому, слід зазначити, зазвичай це засудження відбувається за усілякі дрібниці, малозначущі вчинки, які до самих «суддів» часто-густо не мають жодного відношення. А якщо і мають, ці проступки часто набувають вигляду «скалки в оці брата», коли в той самий час у нашому оці перебуває справжнісінька «колода», яка, ясна річ, зовсім не заважає нам бачити цю «скалку».

Проте люди не були б людьми, якби одночасно не впадали в крайнощі. Засудження ближніх за усілякими дрібницями в такому випадку набуває вигляду спроб виправдати не тільки власні гріхи, переступи і відверті злочини, але й злодіяння інших. Найкраще це проглядається в ситуаціях, коли окремі люди, групи людей чи цілі країни намагаються в черговий раз переписати історію з намаганням «відбілити» різноманітні злочини певного державного діяча, панівного класу чи загалом всієї країни.

Спроби пояснити, виправдати ці численні злочини якимись вищими, благими цілями або взагалі піднести їх як величезну заслугу, інакше як жахливими і вкрай небезпечними не назвеш. Адже недаремно Господь вустами пророка Ісаї попереджав: «Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом, пітьму вважають світлом, і світло – пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке – гірким! Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою! За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа» (Іс. 5:20,21,24). Звичайно, на подібних нечестивців таке грізне попередження мало діє, принаймні, до пори до часу…

«Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:5), – ця Христова порада зможе допомогти уникнути кожному з нас небезпеки виправдання чужих злочинів, тим самим стаючи їх спільником. Адже, що примушує людей чинити подібне? – Спроба виправдати власні гріхи, прикрившись більшими гріхами, на тлі яких власне скоєне зло як би «перестає» бути злом, стає лише якоюсь «дрібницею». Також подібні виправдання можуть стати приводом для пояснення подібних злочинів, які стають ніби вже не злочинами, а історичним «правом», «справедливістю» чи ще чимось подібним. Втім, тим «хитрунам» невтямки, що Господь з ними чинить «за лукавством» їхнім (Пс. 17:27) – таким виправданням ці нерозумні люди лише збільшують міру своїх гріхів, або як сказано в Біблії: «Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх» (Пр. 12:13).

Коли ж, згідно Христової поради, зосереджуєш свою увагу на власних гріхах, не шукаючи їх в інших, якось з часом стаєш помічати за собою ознаки «благого егоїзму» – байдужого ставлення до чужих гріхів. «Благий егоїзм» – це, звісно, ще не любов до ближнього, коли його гріхи починають ранити ніби як власні, – проте це добра ознака духовного зцілення, коли не шукаєш виправдання власним гріхам, коли не вишукуєш їх у ближніх, а просто власний гріх називаєш гріхом, щиро шкодуєш за скоєним, і намагаєшся з Божою допомогою хоча б на дрібку стати кращим.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
doc«Благий егоїзм»


Ваш коментар:

Попередній запис

Різниця між засудженням, викриттям і критикою

Життя християн мало схоже на безхмарну ідилію. Тільки перший час, після навернення, коли ще свіжа в пам'яті радість від пережитої ... Читати далі

Наступний запис

Чи повинні ми судити?

Христос сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили». Сьогодні ця фраза є дуже популярною як серед християн, так і ... Читати далі