Не забувати найважливішого

Чи потрібно викривати ближніх? – На це запитання, напевно, у багатьох людей думки розділяться діаметрально протилежно: одні казатимуть, що треба викривати, інші стверджуватимуть, що ні.

Зважаючи на це, можна цілком вірогідно припустити, якщо людина каже, що не можна викривати ближніх, то в неї був негативний досвід викриття: або коли вона ставала об’єктом викриття, при чому це відбулося або ж безпідставно, або ж безтактовно, або вона сама так вчинила з ближнім і мала від цього викриття негативні наслідки. Як варіант, людина стала безпосереднім свідком описаних ситуацій. Проте річ загалом не в тому. Ці припущення мають на меті лише нагадати, що викриття має бути тактовним, і ясна річ, мати під собою реальне підґрунтя, а не вигадки чи різноманітні припущення. Інакше викриття просто перетвориться на осудження, зганьблення людської гідності, і жодної користі не принесе. Тільки шкоду.

А користь від викриття обов’язково має бути, бо в іншому випадку немає сенсу вказувати людині на її вади, гріхи, помилки, неналежну поведінку – собі дорожче буде: «Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе» (Пр. 9:8).

Проте у викритті є ще один момент, на який варто звернути увагу: викриття, навіть тактовне і небезпідставне, і до того ж осудної людини, яка готова вислуховувати ваші наставляння, має обмежену дію. Тобто в кожної людини, навіть такої лагідної, як пророк Мойсей, якого сама Біблія називає «найлагіднішим з усіх людей на землі» (див. Чис. 12:3), є своя межа терпіння. У кого ця межа більша, у кого вона менша, але вона в усіх є, і тому не варто випробовувати долю, терпіння ближніх і добрі стосунки з ними, надмірно критикуючи їх.

Особливо за дрібниці, як це часто трапляється в родинах, коли хтось з подружжя, або хтось з батьків (дітей) чіпляється до інших членів родини через усілякі «дрібниці». Звичайно, у родині має бут порядок і лад, але вони мають досягатися любов’ю, але не постійними наріканнями, ультиматумами, а то й відвертими погрозами. Саме це мав на увазі апостол Павло двічі нагадуючи: «Батьки, не роздратовуйте дітей ваших, щоб вони не падали духом» (Кол. 3:21, див. Еф. 6:4). Сварливим, нерозумним дружинам багато уваги приділяється в притчах Соломонових, але не будемо тут їх наводити, щоб не перестаратися з надмірним викриттям. Краще наведемо один біблійний приклад, який, сподіваємося на це, допоможе вам пам’ятати, що надмірно акцентуючи увагу на дрібницях, ми можемо не звертати увагу на більш важливі речі, чи навіть забувати про них.

Отже, 23-й розділ Євангелія від Матфея, в якому Спаситель викриває книжників і фарисеїв у лицемірстві, восьмикратно промовляючи: «Горе вам!». Так у викривальній промові Господь згадує наступну річ: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати» (в. 23). Отже фарисеї так захопилися виконанням найдрібніших приписів Мойсеєвого Закону, що забули в цьому Законі головне!

Також варто зауважити, що багато дріб’язкових приписів були додані самими фарисеями, які тим самим ускладнили собі життя. Подібне часто робимо і ми, коли починаємо ставити надмірні вимоги до оточення і самих себе, що в підсумку за умови їх природного недотримання, призводить до надмірних викриттів, яких можна було б уникнути, якщо б ми пам’ятали, що найважливішим у нашим стосунках має бути любов, яка, як відомо з Біблії, «усе покриває» (1Кор. 13:7).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНе забувати найважливішого


Ваш коментар:

Попередній запис

Засудження, викриття і міркування

Часто запитують: яка різниця між засудженням і викриттям, і що таке міркування? Про засудження Господь каже: «Не судіть, щоб і ... Читати далі

Наступний запис

Про значення і мистецтво викриття

Іоанн Хреститель і фарисеї, Джеймс Тіссо Викриття – це виявлення і винесення на світло фактів (тобто ... Читати далі