Молитва для визнання своєї неправоти

О мій Боже, як важко усвідомлювати свою неправоту…

І просто прийняти це, не шукаючи для себе виправдання. Не шукаючи втечі від цього тягаря скоєного вчинку. Не шукаючи можливости покласти відповідальність за нього на когось іншого.

На суспільство, випадок чи несприятливий збіг обставин.

Не шукаючи численних достовірних причин, натягнутих пояснень, щоб довести іншим – а особливо самому собі – що неслушними є саме обставини, і що світ створений поганим.

Як важко прийняти свою неправоту…

Не озлоблюючись через те, що я заплутався в аргументах на свою користь, які не витримують жодної критики. Не бажаючи будь-якою ціною бути непогрішним, бездоганним чи ще якимсь.

О Господи, визволи мене від страху перед помилкою, яку я можу вчинити. Чи то перед провиною на службі, чи перед помилкою в розрахунку, чи перед страшним моральним падінням, а може, й перед розбитою в сусіда шибкою.

«Нехай буде слово ваше: так – так; ні – ні…» (Мф. 5:37)

Щоб так чинити, Господи, треба бути людиною. Людиною, а не дитиною із закритим обличчям, яку тримає, ніби кліщами, страх.

«Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче…» (1Кор. 13:11).

Господи, дозволь мені прийняти благотворну рану Правди, визволи мене від самого себе.

<< Передмова

Молитва на дні втоми від людей >>