Передмова

Бувають винятково важкі дні. Кожен знає про це. Іноді біль відбирає в нас практично все. Усе, крім усвідомлення болю. Сам час пройнявся болем. Усе є стражданням.

У такі дні нам важко зустрічатися з друзями. Навіть з друзями. Якийсь візит, незавершена робота, життя, яке продовжується, – усе це, мабуть, нагадує дзеркало, яке посилає нам в абсолютно неочікуваних відображеннях нестерпний вогонь горя, що палає в нашій душі.

Страждання серця, фізичні муки, Боже мій, неважливо, що саме. Все однаково нелегко. Адже існують винятково важкі дні. Ще напередодні ми казали: «Лишень би…»

Не заходячи аж так далеко, варто сказати, що є й такі дні, коли нам усе набридає. Ми страждаємо не від якогось конкретного нещастя. Це більш розмиті відчуття: важко зносити саме життя, адже кожен день схожий на інший, а кожен ранок знову завдає нам тих самих маленьких ран вже п’ять, десять чи двадцять років. Із часом вони накопичуються і стають для нас тягарем.

У таких ситуаціях треба молитися. Навіть тоді, коли нам, по правді кажучи, хочеться лише одного: полегшити страждання або ж змінити життя, втекти від інших, а особливо, від самого себе.

Однак саме в такі дні треба молитися. Молитися, забути про своє «я» і, як би не було важко, звернутися до того таємничого Бога, за Яким люди завжди страждатимуть через те, що не бачитимуть Його обличчя і не розумітимуть, що Він дає остаточне прояснення їх людського призначення.

Якби достатньо було тільки цього захотіти… Даремно ми знаємо, що завжди матимемо від Бога благодать молитви; все ж існують важкі дні, коли ми практично готові закритися на будь-яку розраду, навіть якщо це можливість просити про потішення. Врешті-решт Йов прокляв той день, коли з’явився на світ, після чого опам’ятався і видобув зі свого серця таку хвалу, якої ще ніхто ніколи не чув.

Я пропоную ці готові молитви, щоб допомогти своїм друзям, знайомим і незнайомим. Вони народилися внаслідок багатьох страждань у всіх його формах, з якими ми так часто стикаємось. Вони несуть у собі цінність лише завдяки болісним свідченням, відлунням яких вони іноді є; завдяки достовірним спогадам багатьох зранених людей, таємне життя і щоденні трагедії яких вони певною мірою передають. Вони не можуть замінити особисту молитву кожної людини, це зрозуміло. Та й хіба можна собі таке уявити?

Вони є ніби пристановищем у потребі. Такими я їх подаю.

Молитва для визнання своєї неправоти >>