Молитва на дні втоми від людей

Господи, як усі вони втомлюють мене. Як мене втомлюють ті, яких Ти послав мені за братів.

Мої брати… Поруч з ними не завжди буває приємно. Крім цього, насамперед вони інші. І це, мабуть, найважче.

Інші, усі різні; кожен з них змушує мене до чогось особливого, чогось виняткового, що мене турбує, зроджує в мені відчуття чужого чи відштовхує мене.

Кожен з них змушує мене щось прийняти.

І не так легко прийняти те, що хтось є інший.

Кожен з них змушує мене щось зрозуміти. Мені не завжди цього хочеться, Господи. Це надто втомлює.

Кожен з них змушує мене щось полюбити. Прийняти це таким, як воно є. Навіть якщо я вважаю, що це важко, навіть якщо страждаю від цього, якщо це дратує і є безглуздим.

Господи, важко любити своїх братів.

Іноді мені так хочеться замкнутися в колі найближчих друзів, яких я розумію з пів слова, яких так добре знаю, присутність яких завжди зберігає однаково теплу атмосферу, такий самий приємний спокій – ледь не сказав «зручний».

А щодо інших, Господи, о, скільки мені коштує їх прийняти!

Господи, дозволь мені ніколи не закриватися на інших. Не дай мені ніколи казати: «Я вас не розумію», після чого повернутися в мирі у своє впорядковане життя, де для них немає місця.

Дозволь мені ніколи не чіпляти на іншу людину якесь клеймо, якусь етикетку на кшталт: «Так і так, те і се». О, Господи, не дай мені ділити моїх братів на якісь категорії.

Краще допоможи мені віднайти на обличчі кожного з них затерті риси дитини, якою він був.

Тоді, тільки тоді, Господи, я «зрозумію».

<< Молитва для визнання своєї неправоти

 Молитва на нещасливі дні >>