Матвія 22:15-22 – 22:23-33

Матвія 22:15-22 – Про податок кесареві

«Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.»

Йшла передвиборча кампанія, і політики активно займалися агітацією. Всюди снували журналісти, які брали в них інтерв’ю, фотографували, влаштовували дискусії. Здавалося, на радіо і телебаченні не було інших тем, окрім майбутніх виборів.

Усі телеканали країни хотіли отримати провідних політиків, які незабаром зрозуміли, навіщо вони потрібні. Виявилось, що нікого не цікавить, як вони збираються вирішувати насущні проблеми країни. Замість цього спеціально підготовлені люди в студії з нетерпінням чекають відповідного моменту, щоб поставити каверзне питання, поставити політика в незручне становище, знайти його вразливі місця і прилюдно висміяти… А глядачі більше обговорюють саму телепередачу, ніж політичну програму кандидата, чого і домагалися ведучі.

Каверзні питання з метою обчорнити людину, яка пропонує своє рішення громадських проблем, практикувалися з давніх часів. Питання, яке фарисеї поставили Христу, поза сумнівом, було двозначним. Питання про сплату податку кесареві викликало в Ізраїлі багато суперечок. Уявіть, що у вашу країну вторглися чужоземці, які примушують вас платити податок у нагороду за це! Як би вам це сподобалося? Така несправедливість і до цього дня є причиною повстань і революцій.

Коли Ісус був ще дитиною, один з єврейських лідерів саме через такі податки підняв заколот, який був безжально придушений римлянами. Після цих подій уся країна наповнилася хрестами з вмираючими на них революціонерами, щоб у людей не залишилося вибору – платити чи не платити податки кесареві. Можна сказати, що питання фарисеїв Ісусові містило в собі явну загрозу: тільки скажи, що податки платити не обов’язково, і закінчиш своє життя на хресті.

У той же час багато людей, які повірили в Ісуса як у Месію, чекали, що Він буде проти податку. Адже істинний цар, що прийшов встановити Царство Боже, не може визнавати права кесаря. Чи не так? А якщо Ісус не збирається позбавити народ від податку кесареві, навіщо ж вони пішли за Ним з Галілеї? Навіщо всі євреї кричали цій людині «осанна» кілька днів тому? Якби Ісус був на місці якогось політика в телестудії, ведучий був би в захваті від питання про податки, яке мало привести Його в замішання.

Перш ніж відповісти, Ісус просить фарисеїв дати Йому монету. Це вже початок Його відповіді – і перший випад проти Своїх опонентів. Саме динарій в руках у фарисеїв показує, що вони самі використовують ці ненависні гроші, призначені для податку.

Динарій викликав відразу ще і тому, що на ньому було зображення кесаря, а єврейські традиції взагалі забороняли людські зображення. Більше того, на обідку монети був вигравійований напис, який викликав здригання в будь-якого правовірного єврея: кесар був названий «Сином Божим… і первосвящеником». Як може єврей тримати в руках таке блюзнірство?

Ісус дивиться на динарій з найбільшою відразою, як на дохлого щура, і запитує у фарисеїв: чиє це зображення і кого має на увазі подібний напис? Тим самим Ісус вже виразив Своє ставлення до кесаря, не сказавши нічого, що дозволило б звинуватити Його в нелояльності до влади. Ісус повернув питання фарисеїв та іродіан проти них самих, завдавши їм зустрічного удару.

Вони були вимушені відповісти, що і зображення, і напис на динарії представляють кесаря. «Тож віддайте кесареве кесареві», – каже Ісус; іншими словами – платити кесареві краще його власними монетами, чи не так? Цією відповіддю Він усіх вкрай здивував. Що Він мав на увазі? Адже Його фраза була схожа на заклик «відплатити ворогові тією ж монетою» і звучала революційно, але Ісус, Який стоїть з динарієм у руках, виглядав так, ніби Він згоден із сплатою податку…

«А Богові (віддавайте) Боже!» – продовжує Ісус. Усі уражені ще більше. Чи не має Він на увазі, що Царство Боже все ж вище за царство кесаря? Давайте розберемося. Ісус не намагається висловитися з питання про взаємини Бога зі світською владою. Суть у тому, що Ісус підриває репутацію фарисеїв, які претендують на роль найблагочестивіших людей. Хіба вони не лицемірили, коли платили податок кесареві, постійно кажучи про Бога?

Як ми вже знаємо, Ісус сказав Своїм учням, що Йому належить розділити долю Своїх попередників, розіпнутих за повстання проти кесаревого податку. Ісус продовжував йти прямо назустріч цій небезпеці, але заради Своєї власної мети. Царство Боже візьме перемогу над царством кесаря, але не військовими засобами: Божа любов і Його влада переможуть імперію набагато могутнішу, ніж Римська, – імперію зла і смерті. Про це буде розказано в наступному розділі.

Матвія 22:23-33 – Питання про воскресіння

«Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. Так само і другий, і третій, аж до сьомого. А по всіх вмерла й жінка. Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. А народ, чувши це, дивувався науці Його.»

Колись я був членом університетського комітету, до складу якого входили дві літніх людини. Вони постійно протидіяли всім нововведенням, обов’язково придумуючи якусь безглузду історію щодо того, чим це нове може закінчитися.

Приміром, хтось запропонував встановити в холі університету поштові скриньки, щоб кожен студент міг легко забирати з них свою пошту. Один з ретроградів відразу ж намалював таку картину: «Уявіть, що ці ящики займуть усю стіну до самої підлоги. Припустимо, хтось раптом зайде в хол із собакою, який вирішить підняти лапу прямо над ящиками. Невже ви хочете, щоб подібне сталося з вашою поштою?» Цей безглуздий аргумент змусив усіх розсміятися, але все таки він досяг своєї мети: у більшої половини комітету виникли сумніву щодо розумності пропозиції.

Наскільки відомо з історичних джерел, саддукеї теж уміли розповідати безглузді історії, щоб виставити ідею воскресіння безглуздою і неправдоподібною. Історія, розказана ними, нагадує казку про Білосніжку і сім гномів, але вона змальовує дуже неприємну ситуацію.

Очевидно, що саддукеї передусім хотіли зганьбити нове, революційне вчення про майбутнє воскресіння людей Богом; як і усі, хто перебуває при владі, вони не хотіли жодних революцій, навіть теоретичних. Але за часів Ісуса це вчення вже було прийняте багатьма релігійними школами, зокрема фарисеями. Історія, розказана Матвієм у цьому уривку, нагадує нам про те, як далеко можуть зайти люди, які захищають свій високий соціальний статус і духовний авторитет.

Саддукеї посилаються на біблійний закон, який може здатися нам досить дивним (Повт. 25:5): у разі смерті одруженого бездітного чоловіка його вдову має взяти в дружини брат померлого; при цьому первісток, що народиться в цій новій сім’ї, має носити ім’я померлого чоловіка і наслідувати його майно. Цей закон був життєво важливий для народу, Ізраїль усіма способами намагався не допустити зникнення жодного зі своїх родів.

Але, по-перше, Ісус прийшов, щоб відновити життя Божих людей всього світу, які віднині будуть відмічені не своїм походженням, а прийняттям Євангелія. Старі сімейні закони більше не знадобляться.

По-друге, коли Бог воскресить Своїх людей, вони житимуть у новому світі, в якому не буде смерті. Іншими словами, їх воскресіння припинить нескінченний цикл народжень і смертей. Це означатиме абсолютно новий спосіб життя, про який ми зараз можемо тільки здогадуватися: нам дуже важко уявити собі безсмертне тіло, оскільки наші тіла увесь час руйнуються. (Апостол Павло обговорює це питання в 15-му розділі Першого Послання до Коринтян.) У «житті майбутнього віку» у нас відпаде необхідність продовжувати свій рід, і, отже, не буде нужди в сексуальній активності. Багато християн не можуть уявити собі світ, в якому не буде шлюбу, але Ісус каже, що люди будуть «як Анголи». Якщо вам здається, що це робить Бога супротивником усіх задоволень, згадайте забавне порівняння К.-С. Люїса: люди, які намагаються уявити собі сексуальні стосунки після воскресіння, подібні до дитини, для якої найбільше задоволення, – їсти шоколад, і вона думає, що саме цим займатимуться люди в раю.

Найголовніше полягає в тому, що саддукеї не розуміли істинного значення Біблії, що свідчить про безмежну могутність Бога. Вони забували, що Бог Ізраїлю є ще і Творцем всього світу. Господь називає себе Богом Авраама, Ісака та Якова, які померли дуже давно, але для Бога вони все ще живі, і одного разу Він воскресить їх разом з іншими Божими людьми.

І фарисеї, і саддукеї знали, що люди, які вірять у своє майбутнє воскресіння, готові працювати в ім’я Господнє вже зараз, оскільки вони жадають початку виконання Божих обітниць. Революція, на яку натякав Ісус у суперечці про сплату податку кесареві, – це прихід Царства Божого. Тоді всі царства світу, що тримаються на владі смерті, будуть знищені і почнеться безсмертне життя в новому Божому світі.

Попередній запис

Матвія 21:33-46 – 22:1-14

Матвія 21:33-46 – Притча про винарів «Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ... Читати далі

Наступний запис

Матвія 22:34-46 – 23:1-12

Матвія 22:34-46 – Про головну заповідь «Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. І спитався один із ... Читати далі