Матвія 20:29-34 – 21:1-11

Матвія 20:29-34 – Зцілення двох сліпих

«Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.»

Молодий чоловік прийшов до мене рано вранці. Він трохи нервував, але твердо вирішив розповісти про свою проблему. Йому не давав спокійно спати факт, що йому не до вподоби обраний життєвий шлях, і він не міг зрозуміти, чому. Останні декілька років юнак наслідував свій план: отримати диплом, стати магістром ділового адміністрування, знайти роботу в торговій компанії і почати сходження кар’єрними східцями. І от тепер він на півдорозі до успіху, але все таки щось йде не так…

«Ричарде, – сказав я, відчуваючи, що ставлю досить безглузде питання, – а чого ти дійсно хочеш?»

Певний час він дивився на мене з виразом жаху і подиву. А потім неначе прорвало греблю, і всі його довго стримувані емоції виплеснулися назовні. «Чого я дійсно хочу, так це прийняти духовний сан і розповідати людям про Ісуса!» – випалив юнак, після чого почервонів. Здавалося, він сказав щось украй безглузде для майбутнього магістра ділового адміністрування. Хіба він не може служити Богу і як бізнесмен, не кидаючи своєї роботи? Але ми обидва знали, що Ричард сказав правду про те, чого він дійсно хотів. Цей шлях важкий, але тепер йому стало ясно, куди треба йти.

Таке саме питання, як я – Ричарду, поставив Ісус двом сліпим на околиці Єрихону. Може здатися, що їх відповідь абсолютно передбачувана, але це не так. Сьогодні в багатьох містах можна побачити людей, що сидять на узбіччі дороги і просять милостиню в перехожих: «Подайте на прожиття!», «Чи не знайдеться у вас дрібниці, чоловіче?», «Згляньтеся над старим солдатом!», «Не могли б ви дати трохи грошей, панно?» І так – день за днем. Спробуйте уявити себе на їхньому місці. Це вас люди ігнорують або поблажливо вам посміхаються. Іноді вони навіть зупиняються поговорити з вами, але швидко йдуть з почуттям зніяковіння і жалості. Ви звикли терпіти жару і холод, аби зібрати досить грошей для того, щоб прожити наступний день. Це не схоже на нормальне життя, але іншого ви не знаєте…

От таким було життя двох сліпих за часів Ісуса. Вони трималися разом, і всі жителі Єрихону бачили їх постійно. Можливо, у них були сім’ї, що провадили таке ж жалюгідне існування, як вони самі. Тому, коли пройшов слух, що Ісус, Син Давидів, у місті, убогі сліпі вирішили попросити в Нього грошей – адже така знаменита людина має бути багачем! Попросити в Нього милостиню було для них так само природно, як для Якова та  Івана – попросити місце біля Ісуса, коли Він стане царем.

І коли Ісус проходив повз, оточений великим натовпом, вони стали голосно кричати: «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!» (в. 30). Жебраки величали Ісуса царським титулом, щоб полестити Йому; ймовірно, вони сподівалися, що Йому захочеться виявити щедрість на очах натовпу. Саме більше, на що вони сподівалися, – Ісус пошле їм гроші з одним зі Своїх учнів. Несподівано для них Ісус покликав їх до Себе. Тоді шумний натовп принишкнув, жебраки опинилися в центрі загальної уваги і почули голос людини, що поставила їм неймовірне питання: «Що хочете, щоб Я вам зробив?» (в. 32).

Сліпі зніяковіли. Хіба незрозуміло, чого завжди хоче жебрак? Навіщо ж Він запитує? Чи не будуть вони виглядати безглуздо, якщо попросять чогось неможливого, а грошей не отримають? Може, краще не ризикувати і просити грошей? От вони стоять під жарким сонцем Єрихону. Декілька секунд мали здатися для них годинами. Нарешті гребля прорвалася: «Господи, нехай нам розкриються очі!» (в. 33).

Матвій каже, що Ісус зглянувся над ними. Ймовірно, Він побачив драму, що відбувається в їх душах і зрозумів, як важко далося їм рішення попросити замість грошей те, що дійсно мало значення. Тоді «Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним» (в. 34).

Але люди, які прозріли, ще не знають, що це означає – йти за Ісусом. Їм доведеться залишити позаду звичне життя і почати абсолютно нове. Так може статися з кожним, хто звернеться з проханням до Христа, якщо Його зустрічне запитання проникне крізь захисну кору розуму і розбудить істинне бажання людини, заховане від неї самої.

І коли подібне прохання людини буде виконане, єдина можлива відповідь для неї – стати справжнім учнем Христовим. Йти за Ісусом дійсно важко. Але, якщо Він вже дав вам те, чого ви дійсно потребували, що ще вам залишається?

Матвія 21:1-11 – Ісус входить в Єрусалим

«А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх. А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина. А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті! А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий? А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!»

Є одна відома історія, пов’язана із сером Волтером Рейлі, який був одним з великих англійських мандрівників часів правління королеви Єлизавети I і короля Якова I. Одного разу, коли він супроводжував королеву її прогулянкою Лондоном, шлях їм перегородив бруд, що утворився після дощу. Сер Рейлі вмить скинув свій плащ і розстелив його на землі перед королевою, щоб вона змогла пройти, не забруднивши ніг.

Ця історія добре ілюструє цей уривок з Євангелія. Я жодного разу не чув, щоб таке траплялося із сьогоднішніми принцесами, президентами та прем’єр-міністрами. Цей жест свідчить про те, як високо ви цінуєте ту людину, під ноги якої кидаєте свій плащ, особливо якщо це ваш єдиний плащ. Такий жест означає готовність віддати їй і решту свого майна, взагалі все що завгодно.

У багатьох людей, що зустрічають Христа, не було запасного одягу, але, проте, вони кидали його Йому під ноги. Ті, хто знав Біблію, пам’ятали, що перед одним із знаменитих древніх царів люди на знак своєї відданості розстелили свої плащі на його шляху (2 Цар. 9:13). Зустріти так само Ісуса – означало заявити про Його царську гідність.

Люди махали пальмовими гілками, щоб надати ходу святковість, і це теж нагадує зустріч древніх царів. Пам’ять жителів Єрусалиму і навколишніх сіл зберігала історії, які передавалися з вуст у вуста, а деякі вже були записані. Наприклад, коли Юда Маккавей після перемоги над загарбниками-язичниками повертався в місто, натовп кидав йому під ноги пальмові гілки (2 Мак. 10:7). Юда Маккавей став засновником царської династії, що правила впродовж сотні років. Первосвященик оголосив сім’ю Ірода царською, бо вона поріднилася із династією Маккавеїв.

І на додаток ефекту при зустрічі Ісуса народ співав на Його честь «царські» гімни, вітаючи Його як Сина Давидового. Тисячу років тому Давид зробив Єрусалим столицею свого царства, і вже 500 років люди молилися про те, щоб з’явився цар, подібний до Давида, і врятував їх від ярма римлян. І от тепер цей час настав! Уся урочиста процесія виражала надію на ту подію, про яку мріяли Яків, Іван і їх мати. Ісус стане тим царем, якого всі чекали! Давайте ж оголосимо про це привселюдно!

Але ми вже знаємо від Матвія, що Ісус прибув в Єрусалим не для того, щоб зайняти престол Давида і Юди Маккавея, як це зробив Ірод. Христос прийшов, щоб прийняти Божу волю і бути убитим. Значення, яке Ісус надає цій «тріумфальній ході», сильно відрізняється від очікувань людей. І сьогодні, можливо, ми здатні зрозуміти багато що в цій історії.

Сумно, що люди звертаються до Бога тільки тоді, коли відчайдушно чогось потребують. Це схоже на рішення навчитися користуватися телефоном, яке було прийняте, коли знадобилося терміново викликати швидку допомогу. Розсудливіше було б потурбуватися про це заздалегідь, але такі люди. Частота відвідувань церкви різко зростає, коли людину наздоганяє якась криза – війна чи землетрус. Несподівано всі починають ставити серйозні і непрості запитання. Говорячи мовою цієї історії, у всіх з’являється бажання, щоб Ісус став саме таким царем, якого вони хочуть бачити. Усі ніби просять: «Пішли нам мир! Прости мої борги, швидше! Врятуй мою хвору дитину прямо зараз! Пішли мені роботу завтра до цієї години!» І, звичайно ж, найпоширеніша молитва – «допоможи»!

Ісус відповість на всі ці і багато інших молитов. Він для цього не чекатиме, коли наші цілі стануть безкорисливими і ми зможемо дивитися Йому прямо в очі, не відводячи погляду. Адже Ісус прийшов, щоб знайти і врятувати загублених «овець»; лікар потрібен не здоровим, а хворим.

Проте зараз Він повинен був відповісти людям не так, як вони чекали. Цей пророк прийшов, щоб повідомити їх про неминучий Божий суд (див. роз. 24). Вони хотіли зустріти Месію, але престолом цього Месії стане хрест, уготований для Нього язичниками. Ізраїльтяни хотіли бути врятованими від пригноблення римських окупантів, від експлуатації багачів, але Ісус прийшов врятувати їх від справжнього зла – у повному розумінні цього слова. Саме тому, що Ісус відгукується на істинні бажання людей, заховані глибоко в їх душі, Він буде вимушений відповісти «ні» або «почекайте» на їх явні прохання.

Є одна цікава особливість молитви. Коли ви закликаєте Господа на допомогу, Він допомагає вам більше і краще, ніж ви хотіли. Адже коли ви запрошуєте бухгалтера, щоб він допоміг вам розібратися з податками, ви не дивуєтеся з того, що він починає перевіряти всю вашу бухгалтерію!

Історія про величний і дивний вхід Ісуса в Єрусалим є яскравою ілюстрацією того, що наші очікування можуть не співпадати з Божою відповіддю (згадайте, що Ісус відповів Петру у вірші 16:23). Звичайно, люди будуть сильно розчаровані, але це поверхневе розчарування. Якщо ж заглянути глибше, то можна побачити, що прибуття Ісуса в Єрусалим дійсно є тим моментом, з якого починається світанок спасіння. Вигуки «Осанна!» були цілком виправдані, хоча і не тому, про що всі думали. Засвоїти цей урок – означає зробити величезний крок до мудрості, упокорювання і істинної християнської віри.

Попередній запис

Матвія 20:1-16 – 20:17-28

Матвія 20:1-16 – Робітники у винограднику «Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. ... Читати далі

Наступний запис

Матвія 21:12-22 – 21:23-32

Матвія 21:12-22 – Про Храм і фіґове дерево «Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців ... Читати далі