Другий вимір споглядання

Другий вимір споглядання, потрібного нам у житті, описує грецький термін «Θεωρια». Він вказує на те, що споглядання містить у собі синтез двох здатностей: «Θεα» і «οραω», – тобто здатність «розглядати» і здатність «бачити». Людина споглядального типу – це людина, погляд якої не є поверхневим, зовнішнім, а сягає глибинної суті щоденного життя. Не тільки дивиться і розглядає, а й проникає та бачить внутрішній зміст того, що розглядає: бачить і сприймає дійсність так, як бачить і відчуває її Бог. У кожен момент історії, у кожній заплутаній буденній ситуації, у найпростіших і найскладніших справах така людина здатна бачити все очима Бога та інтерпретувати все так, як Бог. Отець Адам розповів, що відтоді, як він налагодив тісний контакт зі Словом, його сприйняття щоденності діаметрально змінилося: «Слово Боже продемонструвало свою актуальність майже відразу. Дуже швидко з’ясувалося, що випадкові, на перший погляд, уривки Євангелія, передбачені для читання під час Євхаристії на цей день, написані саме для мене, а їхня доречність і відповідність конкретним ситуаціям мого життя у визначений день були просто дивовижними – такими, немовби це власне Бог у Своєму Слові планував день або передбачив те, що має відбутися, повідомляючи про це Словом. […] Завдяки тому, що я приймаю Слово серцем і несу в собі впродовж дня, у моєму житті більше не буває поганих подій, позбавлених значення, – кожну з них я приймаю з надією; і хоча те, що болісне, болить і далі, відтепер у своїх страждання я ніколи не буваю сам. Окрім того, я помітив, що Слово Боже – відтоді, як я почав його приймати з відкритим і щирим серцем, – дає мені силу налагоджувати нові стосунки з людьми. Від певного часу в мене з’явилася відвага протистояти конфліктам і брати на себе відповідальність. Розпочавши день зустріччю зі Словом, я переживаю цей день як такий, що є цінністю сам собою. Натомість той день, який розпочинається без Божого Слова, викликає в мене розгублення та позбавляє правильної Божої інтерпретації подій».

Ми відчуваємо, які величезні наслідки для нашого життя має те, чи ми здатні, чи не здатні сприймати дійсність споглядально. Або житимемо в самому серці щоденної історії та сприйматимемо її як історію спасіння, або житимемо на її периферії. До серця історії, серця щоденних справ потрапимо лише в тому разі, якщо поєднаємося з Богом. Тоді розумітимемо суть справ і подій, у яких братимемо участь, тому що Бог завжди перебуває в центрі світу й усього, що в ньому діється. Втрачаючи зв’язок і тісний, дружній контакт із Богом, втрачаємо реальний зв’язок зі світом. Виникає небезпека, що займатимемося непотрібними й непов’язаними з нашим життєвим покликанням речами. Відсутність споглядання може також породити в нас уявну духовність, спонукати нас містифікувати світ і природу замість того, щоб відкривати наміри Бога щодо нашого життя. Завдяки спогляданню маємо міцний ґрунт під ногами. Ця практика дає нам змогу стати на бік Божого мислення та сприймати все з Божої перспективи. Так само й там, де інші бачать лише зло або перемогу гріха, людина споглядального типу залишається знаком надії та першим, хто вірить у Бога-Спасителя серед навіть дощенту зруйнованого гріхом світу. Християнин, здатний практикувати споглядання, вносить у своє середовище спокій, радість і віру в присутність Бога тут і тепер, незалежно від того, як сприймає це світ. Чи можливо саме так переживати щоденність? Так, це стає можливим, якщо людина зблизиться зі Словом, налагодить з ним тісний контакт. Бо це воно веде нас до поєднання з Богом у кожному вимірі щоденності та дарує нам здатність бачити речі очима Бога.

* * *

Щоденна молитва Словом – це невпинні пошуки Бога, під час яких я наважуюся розмістити в центрі свого життя Слово Бога, вірячи, що воно приведе мене до близьких стосунків з Богом і людьми, до сприйняття та трактування дійсності по-Божому, а не лише по-людськи. Сучасному християнинові загрожує не так релігійний фундаменталізм, як інтелектуальний або емоційно-почуттєвий. Ми або будуватимемо своє життя на Слові Бога, або на власному інтелекті чи емоційних і чуттєвих потребах; або на Божому, або на суто людському мисленні. Слово Боже інтегруватиме наше життя і так впливатиме на нас, що все те, що чинимо, буде дедалі більше обертатися навколо Бога. Ми дедалі більше переконуватимемося в тому, що християнське життя ставить нас у самий центр світу, людських проблем і справ. Свого часу Т. Мертон[1] писав: «Бог – це центр, який є всюди, але який не має окружності…» Таке бачення життя можемо осягнути й засвоїти лише стоячи на колінах і молячись Словом.


[1] Томас Мертон (1915-1968) – американський чернець-трапіст, богослов, містик, автор понад 70 книжок. – Прим. пер.

Попередній запис

Споглядання – вирішальний момент дня

Коли Слово вже посідає в нашому серці центральне й постійне місце, це означає, що пошуки Бога сягнули своєї завершальної стадії ... Читати далі

Наступний запис

Шлях молитви словом Божим у щоденності (короткий виклад)

Слово Боже – це зерно, ми – ґрунт, на який падає слово, а щоденність, у яку ми занурені, – клімат, ... Читати далі