Шлях молитви словом Божим у щоденності (короткий виклад)

Слово Боже – це зерно, ми – ґрунт, на який падає слово, а щоденність, у яку ми занурені, – клімат, потрібний для його зростання.

Щодня ми маємо здійснювати акт віри, повторюючи собі: «Бог щодня промовляє до мене! Його слово завжди стосується цієї хвилини й теперішньої ситуації мого життя».

І. Очікування й прагнення Слова

  • Як обирати Слово на щодень?

Слушно конкретного дня обирати те Слово, яке Церква пропонує спільноті вірних у Літургії цього дня. Воно немов дарований Провидінням кусень хліба, який Бог дає кожному, відповідно до його денної потреби. Щоб прийняти Слово Бога, треба насамперед прагнути цього Слова. Внаслідок занурення у щоденні справи наше прагнення й очікування нерідко стає слабким або й навіть повністю зникає. Прагнення слухати Слово посеред щоденності можна оживляти в собі, використовуючи попередню підготовку. Щоб практикувати її, слід виконати декілька умов.

  • Подарувати собі час

Найліпше напередодні увечері розбудити в собі щире бажання зустрітися зі Словом Божим, яке Церква призначила для читання на завтрашній Літургії.

Полишити всі свої справи, присвятити собі 10-15 хвилин і уважно прочитати це Слово. Для цього конче потрібна повна тиша.

  • Віднайти тишу

Насамперед треба знайти відповідне місце. Це не повинно бути наше робоче місце. Добре було б, якби це була каплиця, храм або якийсь улюблений куточок нашого помешкання. Далі важливо досягти зовнішнього мовчання. Воно є обов’язковим засобом і терапією, які потрібні для досягнення внутрішнього мовчання. Що вільнішими ми будемо від зовнішніх турбот, то більше поглиблюватиметься наша внутрішня чутливість.

Спочатку потребуватимемо доволі багато часу, щоб поринути в тишу. Відчуємо опір. Потім він поступово зменшуватиметься. Присвятивши цій практиці кілька тижнів, навчимося досягати набагато глибшої тиші, ніж на початку. Невдовзі перебування в мовчанні, попри зусилля потрібні для його досягнення, перетвориться на наше захоплення, адже віднайдемо в собі простір тиші, пронизаної присутністю Бога.

  • Прочитати Слово з любов’ю та увагою

Після того, як ми виконаємо зазначені вище умови, читання Слова стане дуже плідним. Слід добре прочитати текст, щонайменше двічі – з увагою розуму та любов’ю серця. Читати текст слід так, немовби він уперше потрапив нам на очі. Треба на хвилинку зупинятися на тих місцях, які зворушують нас. Прочитавши текст, слід сформулювати конкретне прохання: якого результату хочемо досягти під час медитації. Зокрема, треба просити про те, щоб у нас з’явилося прагнення Бога, прагнення слухати Його.

Від сили прагнень залежить ревність нашої молитви. Висловлене прохання-прагнення слід старатися зберегти в серці. Перед сном треба згадати собі це прохання.

ІІ. Слухання, приймання та переживання Слова

Щоб Слово жило в нас і стало світлом усього нашого трудового тижня, не досить тільки прочитати й уважно вислухати його – потрібно також пробудити в собі бажання жити його змістом. Слово треба полюбити та з любов’ю плекати у своєму серці. Тому важливо присвятити принаймні 30 хвилин особистій медитації, окремо обмірковуючи ті слова, які найбільше вплинули на наш розум, серце й волю. Ідеться про те, щоб не лише читати й слухати Слово Боже, а й смакувати його та тривати в ньому під час продовженої молитви.

У молитві, здійснюваній у світлі Слова Божого, повинна брати участь уся особа: до цього дійства мають бути залучені всі душевні сили – розум, серце і воля. Тільки тоді молитва буде насправді плідною.

ІІІ. Зберігання Слова й тривання в ньому

Бог присутній не лише в наших молитвах. Почуте під час молитви Слово не перестає промовляти до нас і в щоденних подіях.

Зберігати Слово й роздумувати над ним у щоденному житті нам допоможуть дві практики.

  • Практика записування Слова, яке найбільше зворушило нас і виявило помисли нашого серця. Так, глибоко пережите й записане Слово слугуватиме нам викликом і світлом протягом усього тижня.
  • Практика повторення медитації. Вона допомагає особисто переживати Слово Боже та дає змогу повертатися до найзворушливіших моментів, пережитих під час молитви.

Молитва Словом Божим робить нас чуйнішими й чутливішими на голос Божий, а також вчить нас дивитися на власну щоденність і самих себе очима Бога.

ІV. Вечірня молитва Словом

Ця практика дає нам змогу побачити з перспективи дня, що минув, як проявляється сила Слова та як воно здійснювалося в нашому особистому житті. Наприкінці дня Слово, яким розпочався наш день, стає для нас яснішим і зрозумілішим, тому що воно живе й діє в конкретних подіях людського життя.

Вечірня практика, яка називається іспитом сумління, вчить нас глибше дивитися на щоденність і наші стосунки з Богом. Ця практика полягає не в суворому самоконтролі, а в тому, щоб у правді стати перед люблячим Отцем. Якщо саме так підходитимемо до іспиту сумління, ця практика допоможе нам пізнавати себе й Божу дію в нас.

Вечірня п’ятнадцятихвилинна молитва до Бога повинна ґрунтуватися на кількох основоположних елементах.

  • У сердечному діалозі слід розказати Господові про ті хвилини, коли ти відчув Його особливу любов. Далі треба свідомо повернутися до цих моментів свого життя й подякувати за них.
  • Споглядаючи на свої почуття, думки й прагнення та переходячи від події до події, побачити, як протягом дня ти відповідав на Боже Слово, яке зворушило твоє серце.
  • Щиро попросити Бога пробачити тебе за ті моменти, коли ти не відповів на Його Слово.
  • Відновити в собі прагнення слухати Слово, тривати в ньому, а також ще раз висловити прохання-прагнення тижня.
Попередній запис

Другий вимір споглядання

Другий вимір споглядання, потрібного нам у житті, описує грецький термін «Θεωρια». Він вказує на те, що споглядання містить у собі ... Читати далі