Довіритися Богу

Чомусь так склалося в церковній традиції, що при згадуванні посмертної долі людства більше уваги приділяється пекельним мукам, ніж райському блаженству. У чому ж причина? Невже страх перед стражданнями переважає над радістю перебування з Богом? Напевно, що так, адже все люди мають у тій чи іншій мірі досвід страждань, проти значно менше людей мають досвід радості спілкування, єднання з Богом.

«Блаженні…» (Мф. 5:3), – саме з такого слова починається Нагорна проповідь Спасителя, фактично Його передвиборча програма. Адже кожен кандидат обіцяє виборцям, що вони отримають в разі його обрання – те й саме чинить Христос: Він каже про те, що люди отримають, якщо вирішать визнати в Ньому свого Бога, і відповідно, послуговуватися Його принципами у своєму житті.

Проте Бог чесний, на відміну від більшості кандидатів Він попереджає, що чекатиме Його послідовників у цьому світі: «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20). У світі ж зазвичай такого не почуєш, коли кандидат на виборчу посаду попереджатиме про наслідки свого обрання. Це ж повна маячня, безглуздість – хто ж обере такого кандидата! От з тієї причини, тобто з усвідомлення відповідальності та ризику слідування за Христом, у світі так «багато покликаних, та мало обраних» (Мф. 20:16). Слідування за Христом має свою ціну: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8:34,35). Чи знайдеться божевільний, що після цих слів піде за Христом?

Виявляється, такі божевільні є, і їх чимало. У чому ж секрет? – «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12). І причина Божого усиновлення – це любов: «Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими… тому що Бог є любов» (1Ін. 3:1; 4:8). І ця любов стає причиною справжньої радості, блаженства, і заради цього безцінного скарбу людина готова на великі витрати, навіть жертви: «Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її» (Мф. 13:45,46).

Царство Небесне, Царство Боже – це не якась територія, не якийсь географічний об’єкт – це блаженний стан спілкування, єднання з Богом. І відчувши це хоча б раз у житті, навряд чи яка людина зголоситься на щось інше в цьому світі, погодиться обміняти цей скарб на щось тлінне цього світу. Але щоб досягнути цього блаженного стану необхідно довіритися Богу та Його слову. Іншого шляху просто не існує.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docДовіритися Богу


Ваш коментар:

Попередній запис

Родовід Ісуса Христа: Про головний подарунок майбутнім поколінням

Перший розділ Євангелія від Матфея може здатися найнуднішим і нецікавим. Дійсно, більшу частину оповідання займає перелік імен, так званий родовід ... Читати далі

Наступний запис

Благословення Боже

Хто хоче бути благословенним, той знаходить можливість і час, щоб серйозно подумати над тим, що таке благословення. Такі вітання, як: ... Читати далі