Хто хоче бути благословенним, той знаходить можливість і час, щоб серйозно подумати над тим, що таке благословення. Такі вітання, як: “Будьте благословенні!” “Нехай благословить тебе Бог!” та інші ми добре знаємо. Але що виражає цим той, хто так вітає? Звичайно під Господнім благословенням розуміється “помноження матеріальних благ” і “Божественна охорона”. Але, як ви думаєте: усе це тільки благі побажання, або за цим стоїть щось реальне?
Що каже нам Біблія про благословення, благословенний стан і слово “благословляти”?
Благословення
Якщо на сході гість входить у намет кочівника, то його вітають словами “Барух хаба” або “будь ти благословенний” і потім просять пройти всередину. Цими словами його приймають у спілкування сім’ї, гарантують йому захист у цьому спілкуванні і співучасть у благах сім’ї. Якщо гість йде, з ним розстаються словами “шалом леха”, тобто “мир нехай буде з тобою”. А це означає, що людина, яка пішла, і далі може сподіватися на допомогу хазяїв дому, звідки пішла.
Це наочний приклад значення благословення Божого: Бог Сам гарантує людям вхід, спілкування і захист! Ми читатимемо Чис. 6:24-27. Єврейською мовою – це три рядки: перший складається з трьох слів, другий з п’яти і третій із семи:
- “Господь… збереже тебе!
- Нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе!
- Нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир!“
Що хоче Бог дати людині, яка каже Йому: “Господь?” Наскільки дороги Йому люди, що Він їх благословляє?! Без Бога неможливо мати благословення. Якщо Господь каже: “Я благословляю тебе”, то це означає прийняття в божественне спілкування. У головній молитві єврейського богослужіння в синагозі говориться:
“Благослови усіх нас світлом Твого обличчя, бо у світлі Твого обличчя Ти дав нам, вічний наш Боже, вчення, праведність, благословення, милосердя, життя і мир”.
Той, кого благословляють
Ми зазвичай дуже сприйнятливі до того, що на нас діє негативно і спричиняє нам збиток, і ми рідко помічаємо незліченні, щоденні божественні дари, завдяки яким живемо. До благословення відносяться: матеріальні блага, здоров’я, дружба, сусіди, сім’я, діти, робота, державний лад, зовнішній мир, охорона і т.д.
Що означає бути благословенним і вітати інших благословенням та з молитвою?
Коли Бог покладає на нас Свою благословляючу руку, тоді ми ЗБЕРЕЖЕНІ: “ Господь… збереже тебе “. Я знаходжуся під Його охороною. Він поглядає на мене. Я знаходжуся під захистом Вічного в труднощах, сварках, потребах. Нарешті, і потреби є прихованими благословеннями Божими! Звідси важливо запам’ятати, що той, хто благословляється – це людина, яка охороняється, прихована в Богу.
Коли Бог покладає Свою благословляючу руку на нас, тоді ми ПОМИЛУВАНІ: “Нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе“. Якщо дві людини знаходяться у сварці, то зазвичай вони відвертають один від одного свої обличчя. ТЕ, що Бог не відвертає обличчя Своє від нас – це милість Його до нас. У Нього є вагома причина, щоб відвернутися від нас. Те, що навколишній світ, який сказав своє “ні” Богові, те, що світ, який відпав від Нього, відчуває повернене до нього обличчя, це незаслужена милість, явлена на Голгофському хресті.
Грецьке слово “благословляти” “євлогейн” означає “говорити про когось добре”. Бог каже Своє “так” мені. Це значення слова “благословення” каже нам: “Відчуження, яке викликав гріх, усунене! Бог не приховує Своє обличчя від нас. Він запрошує нас! Він дарує Свою близькість нам, і в Його близькості шлях наш світлий і отримує орієнтир. У Пс. 33:19 сказано: “Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає“. Люди, які зазнали крах через свою гордість, гордовитість і байдужість, відчувають на собі близькість Бога.
Християнство – це життя в Божественній присутності. Це звернене до нас обличчя Боже в Ісусі Христі. Звідси висновок: той, хто благословляється – це помилувана, прийнята в Божественне спілкування людина, яка потім у Вічності бачитиме Бога лицем до лиця.
Коли Бог покладає на нас Свою благословляючу руку, тоді ми набуваємо миру: “Нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир“. У Торі, Божественному законі, Бог затвердив основні принципи Свого світопорядку для занепалого світу. Десять заповідей спрямовано на те, щоб забезпечити мирне спілкування людей один з одним. Благословенне Богом спілкування живе взаємною довірою, прощенням і любовною поблажливістю.
Проте ще ми чекаємо Божественне Царство миру, в якому не буде сліз і смерті. Коли Господь Ісус проголосив Свій “Шалом алехем”, тобто коли Він вітав: “Мир вам!” тоді Він дав силу цьому світу. Коли християни вітають один одного словами “Шалом алехем!” тобто “спасіння Боже з вами!” тоді вони закликають цей Божественний мир і вказують на Його мир і Його прийдешнє Царство миру.
Той, хто благословляє
У Еф. 1:3-5 ми читаємо: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах, бо Він обрав нас у Ньому раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі“.
Є БЛАГОСЛОВЕННЯ РАНІШЕ ЗАСНУВАННЯ СВІТУ: це обрання. Ми, обмежені простором і часом, можемо знати, що ми були вже у вічності, раніше усіх часів, об’єктом любові Божої.
Є ТИМЧАСОВЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ: це Божественне творче благословення (Бут. 1:28: “І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею“). Ця родючість створеного Богом життя.
Під цим благословенням мається на увазі щось фізичне і матеріальне. Божественна творча сила прагне бути видимою в житті. Кожне народження свідчить про дію Творця. Ріст і добробут пов’язані з благословеннями Бога. Крім того: хто благословляє Ізраїль, той отримує Боже благословення, а прокляття єврейського народу скасовує Боже благословення. Це доводить історія людства аж до наших днів.
Матеріальне благословення, блага земного життя пов’язані із послухом людини: Бог пов’язує Свої благословення з нашим послухом! Дотримання Його заповідей – це умова для зовнішнього благословення. Бог запропонував Своєму народу вибір між благословенням і прокляттям: “Ось, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття: благословення, якщо послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, які я заповідаю вам сьогодні, а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні” (Втор. 11:26-28).
Прокляття – це протилежність благословення, це позбавлення творчих Божественних благословінь. Історія Ізраїлю – це наочний урок Божих дій у суді і благодаті.
Є ДУХОВНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ: це спокутування. Яків у Старому Завіті мав матеріальне благословення, але він шукав вищого. Це він відчув, коли боровся з Богом: “Не відпущу Тебе, доки не благословиш мене” (Бут. 32:26).
Є МАЙБУТНЄ БЛАГОСЛОВЕННЯ: це завершення, входження в спокій Божий, славу Божу.
Таким чином, благословенні будуть для інших благословенням! Не тому, що вони самі мають благословення. Силу благословення має тільки Бог. Коли люди вимовляють благословення, то тільки в тому сенсі, щоб на інших зійшла сила Божественного благословення і щоб благословляти молитовно інших. Ми читаємо в Чис. 6:27: “Так нехай закликають ім’я Моє на синів Ізраїлевих, і Я благословлю їх“, – каже Господь.
Ми можемо закликати велике ім’я Боже над людиною, над її нуждою! Але що означає, якщо хтось на нас покладає благословляючі руки і закликає над нами велике ім’я, над нашою нуждою? Хто, таким чином, благословляється, той носить ім’я Боже і сповідує тим самим, що належить Богові. І той, хто носить Його ім’я, той благословенний. Благословенний упевнений також у своєму благословенні.
Аврааму Господь сказав: “І будеш ти благословенням… і благословляться у тобі всі племена земні” (Бут. 12:2.3). А новозавітній Церкві належить обіцянка і заклик: “А ви – рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло” (1Пет. 2:9), “Благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас” (Мф. 5:44), “Не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословення” (1Пет. 3:9).
Чи є ми благословляючими? У Старому Завіті діти Ізраїлю отримували благословення Боже в храмі; вони брали благословення із собою у свої домівки. Від юдейського синагогального богослужіння Церква перейняла звичай здійснювати благословення наприкінці богослужіння. Благословення Боже прокладає міст від церковних зібрань у будні! І тоді ми йдемо з богослужебним благословенням на трудовий тиждень. Усе, що приходить до нас – радість або скорбота торкається нас як благословенне!!!
Автор: Віктор Рягузов
