Залучення відчуттів до молитви Словом Божим

Залучення відчуттів до молитви Словом Божим може стати нашим подвійним багатством. Слово Боже, якщо відкриватимемося на нього в усій правді, показуватиме нам хаос нашої природи та відчуттів і лікуватиме його. Якщо ми не стримуватимемо наших відчуттів, то вони будуть готовими до зустрічі з Богом і матимуть для нас неабияку цінність під час переживання Слова Божого, особливо під час молитви євангельського споглядання. Слово Боже змінюватиме й активізуватиме наші відчуття. Наш зір зможе бачити те, що перевищує межі матеріальної тілесності, слух стане здатним вловлювати звуки, недоступні для вух, а смак набуде спроможності відчувати солодкість і гіркоту Слова Божого. Звернімо також увагу на те, що наш нюх відчує запах «пахощів Христових» (св. Павло). Врешті, як Іван, відчуємо, що торкаємося Слова Життя, яке об’являється нам під час молитви (пор. 1Ів. 1:1-2).

Рішення Бога, щоб Його Син, Ісус Христос, став людиною, виразно доводить, що Той, хто «живе в неприступному світлі» (1Тим. 6:16), сам хотів, аби ми певним чином через відчуття, а не лише через розум і серце могли відчувати Бога. Хоча Бога ніхто ніколи не бачив і ніхто Його на цій землі не побачить, то все-таки, згідно з Його волею, Він залишається відчутним для нас у всьому творінні та в своєму очоловіченні. Гарно пояснює це Ориген[1], посилаючись на те, як ми, люди, переживаємо взаємини з особою Ісуса. Ісус Христос, стаючи людиною, хотів, щоб ми переживали зустріч із Ним за посередництвом нашого розуму, серця й відчуттів. Завжди, коли споглядаємо Його в Євангелії, кожне з наших духовних відчуттів може допомогти нам зустрітися з Ним самим. Він є Словом, яке стало Тілом!

З відчуттями не можна боротися. З ними слід потоваришувати та залучити їх до молитви. Наше переживання Бога тісно пов’язане з нашими людськими знаннями й людським способом відчування Його. Ми пізнаємо й відчуваємо Бога в нашій конкретній людськості. Окрему роль відіграє тут наше тіло та пов’язана з ним чуттєва сфера. Молитва полягає не лише в тому, щоб думати про Бога або тільки намагатися відчути близькість із Ним та зрозуміти Його, – у молитві насамперед маємо відкриватися на присутність Бога та приймати Його всім своїм єством. Бог дає нам себе стільки, скільки ми здатні сприйняти Його. Однією зі складових цієї здатності є наші відчуття. Отож ми не повинні боятися відкривати перед Богом усієї своєї духовності й тілесності. Тому що молитися – це дозволити пронизувати себе люблячій присутності Бога. Стати нагим перед Богом, аби Він очищував і розпалював нас Своїм Словом.

Те, що ми сказали раніше, не означає, що відчуття самі собою спонукатимуть нас до молитви. Навпаки, переживаємо щось цілком протилежне, і це – наслідок забруднення нашої природи. Існує чимало причин нашої внутрішньої розбитості й невпорядкованості. У нас немає гармонії з Богом, зі світом і з самими собою. Ця відсутність гармонії повною мірою проявляється й у наших відчуттях. Наші відчуття сумбурні й хаотичні, а до того ж нерідко сильніші від нашої волі та розуму. Ми повинні стримувати свої відчуття, – щоб вони гармоніювали з Богом, з Яким намагаємося налагодити особисті стосунки. Тому цілком слушно шукаємо зручного місця для тіла, тиші для нашого слуху, хорошої атмосфери для доброго самопочуття тощо.

Очищення відчуттів може відбуватися завдяки зустрічі зі Словом Божим, особливо шляхом євангельського споглядання, яке заохочує також до чуттєвої молитви. Погляньмо, як окремі відчуття можуть допомагати нам зустрітися з живим Словом Бога, як здатні сприяти налагодженню тісніших стосунків із Богом. Позитивну динаміку відчуттів під час контакту зі Словом Божим добре описують слова св. Івана Богослова, який духовно й фізично переживав особисті зустрічі з Ісусом Христом, Воплоченим Словом. Він пише: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам…» (1Ів. 1:1-2). Святий Іван демонструє, як під час зустрічі зі Словом завдяки залученню відчуттів і дедалі інтенсивнішому їх використанню він досягає своєрідного крещендо. Придивімося до кожного відчуття окремо, розгляньмо, яку цінність вони мають під час молитви, коли не ховаємо їх від Бога, а відкриваємо їх перед Ним і дозволяємо Йому їх преображувати. Одухотворені відчуття – це такі, які, не переставши бути людськими, водночас стають Божими, здатними слухати, бачити, торкатися, смакувати й відчувати разом з Богом, тобто більше й глибше, ніж можемо за допомогою своєї тілесності.


[1] Ориген (бл. 185-254) – грецький богослов, філософ, учений, християнський письменник. Один з найвідоміших коментаторів Святого Письма своєї епохи. – Прим. пер.

Попередній запис

Роль чуттєвої сфери в наших стосунках із Богом

Наприкінці цих роздумів варто порушити тему участи наших відчуттів у молитві Словом Божим. Цілком природно це питання тісно пов’язане з ... Читати далі

Наступний запис

Слухові та зорові відчуття

Слухові відчуття Бог дуже часто звертається до нашого відчуття слуху. Встановлюючи контакт із людиною, з народом, Він каже: «Слухай». Так ... Читати далі