Чекати на здійснення Слова

Слово Боже – це зерно. А ми – ґрунт, на який падає це зерно. Зерно посіяно. Тепер багато залежить від ґрунту: чи він прийме зерно та чи зможе воно розпочати в ньому своє життя. Коли Слово Боже починає в нас проростати, відчуваємо своєрідне напруження. Воно пов’язане з очікуванням. Часто причиною напруження буває наша нетерплячість. Очікуємо видимих і негайних ознак дії Слова. А тим часом посіяне в нас зерно спочатку мусить померти. Зростає в нас поволі, потай. Спершу не бачимо його плодів. Існує небезпека, що не витримаємо напруги, спричиненої очікуванням плодів Слова. Будемо тоді змушувати його давати плоди, бо прагнемо їх уже тепер. Часто не даємо собі й Слову часу, який потрібний, щоб воно змогло зробити нас здатними прийняти його плоди. Можемо уявити собі селянина, який на засіяному полі помітив пророслу рослинку й, утративши від довгого очікування терпець, почав тягнути її догори за тендітне стебельце. Неправдоподібний образ. Закон росту підпорядковується законові часу. Другою причиною напруження, яке виникає під час нашого переживання Слова Божого, може бути поява запитань та душевних імпульсів, котрих не розуміємо, не можемо осягнути, не здатні відразу пояснити. У такій ситуації знову маємо сказати собі: потрібен час.

Щоб навчитися жити Словом Божим на щодень, мусимо навчитися чекати на його здійснення. Не завжди нам вдаватиметься відразу зрозуміти Слово, яке почуємо й приймемо. Часом воно залишатиметься для нас таємничим, бентежитиме нас і навіть викликатиме запитання й опір. Так було й у житті Марії. Під час нашої зустрічі зі Словом нам потрібна терплячість і покора Марії. Коли вона почула Слово Бога, яке переказав їй Гавриїл, першої миті злякалася. У Біблії сказано, що Марія «затривожилась словом» (Лк. 1:29). Однак вона зуміла подолати пронизане страхом збентеження. Не знеохотилася й не втратила терпіння, а почала роздумувати, що можуть означати почуті слова. Марія не побоялася помірятися силами з важким для неї Словом, яке непокоїло її й котрого не розуміла. І саме тоді ангел утішив Марію. Звернувши увагу на її страх, Гавриїл сказав: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!» (Лк. 1:30). Ці підбадьорливі слова, проте, не заспокоїли її. У неї виникли запитання. Марія слухала й запитувала. Перш ніж відповіла: «Так», – запитала: «Як?» («Як же станеться це?»). Водночас уміла чекати. Не вимагала негайної відповіді. Визнала, що не здатна зрозуміти Слова, яке оселилося в ній. Відтоді бачимо у Євангелії Марію, яка зберігає слова у своєму серці та розмірковує над ними. Так було, коли знайшла Ісуса у святині. Була збентежена й страждала. Не розуміла Ісуса та Його слів, коли Він запитав: «Чого ж ви шукали Мене?» (Лк. 2:49). Не розуміла слова й не розуміла подій своєї щоденності, але попри це не сумнівалася в Слові Божому, не стримувала в собі важких слів, не вимагала від Бога пояснень щодо наскрізь таємничих справ. Навпаки, берегла ці таємниці у своєму серці й чекала на здійснення обітниці слова. І так було аж до Голгофи.

Я навів приклад Марії, бо він важливий для нас на цьому етапі роздумів і добре ілюструє його. Молячись Словом Божим, мусимо стежити за тим, щоб не змушувати Бога відразу все пояснювати нам і щоб не змушувати себе негайно розуміти все, що ми почули. Не слід насильно шукати трактування слів, яких не можемо на цей момент пояснити. Не треба також стримувати в собі складних почуттів і запитань, якщо вони виникнуть у нас під впливом почутого Слова. Маємо визнати й висловити їх, а тоді чекати, як Марія, на відповідь; слід дозволити, щоб Слово здійснювалося в нашій щоденності. Між часом посіву зерна й часом плодоношення є час зростання. Час нашої щоденності – це час зростання, незалежно від атмосфери й умов життя, у яких живемо в ту пору.

Попередній запис

Повертатися до Слова, яке нас зворушило

Не тільки записування й зберігання Слова допоможе нам глибше подивитися на власне повсякденне життя і почути Бога, Який промовляє до ... Читати далі

Наступний запис

Зустріч зі Словом наприкінці дня

Якщо хочемо глибше побачити й усвідомити, як Слово здійснювалося в нашій щоденності та як ми на нього відповідали, нам потрібна ... Читати далі