Промолене Слово відкриває нас на щоденність

У попередніх роздумах ми говорили, що аби Слово змогло в нас оселитися, мусимо прийняти його особисто. Ба більше, прийняти Слово має вся наша особа. Бог, Який промовляє до нас у щоденності, очікує, що ми не лише вислухаємо й обміркуємо Його Слово, а й полюбимо його всім своїм розумом, серцем і волею. Тільки так прийнявши Слово Боже, можемо повністю пізнати його багатство й силу, і тільки таке пізнання його багатства й сили по-справжньому й глибоко змінить наше життя. Зерно Слова Божого мусить померти в нашому розумі, серці й волі, щоб могти дати очікувані плоди в нашій щоденності.

У важливості того, щоб вся особа була залучена до зустрічі зі Словом Божим, нас переконує наша щоденність. Ми добре знаємо, як сильно можуть поглинати нас повсякденні справи, як наш розум, наше серце й воля поринають у щоденні переживання – і неприємні, і радісні. Самі визнаємо, що втрачаємо голову, що нерозсудливо піддаємося емоціям, що даємо поневолити себе праці та перетворюємося на трудоголіків. Коли промолимо Слово своїм розумом, серцем і волею, то помітимо: воно поволі почне допомагати нам дистанціюватися від щоденних подій, ми поступово ставатимемо вільними людьми та менше піддаватимемося тискові повсякденних справ. Слово Боже освітлює наш розум, зворушує серце, впливає на нашу волю. Так воно формує наш спосіб мислення, оцінювання та впливає на наші рішення й, відповідно, вчинки. Тоді у нашій душі починає панувати мудрість, любов і свобода.

Однак цього не станеться, якщо приймемо Слово частково. Якщо слухатимемо й прийматимемо його винятково інтелектом, тоді наш контакт зі Словом Божим буде «заінтелектуалізованим»; можливо, багато знатимемо про Біблію та віру й навіть здобудемо якийсь науковий ступінь з богослов’я, але Слово, досліджене лише за допомогою розуму, не змінюватиме нас і нашої щоденності. Якщо прийматимемо його тільки серцем, тобто емоційно, існує небезпека, що підходитимемо до Слова Божого, керуючись лише своїми враженнями, відчуттями, та будемо непостійними, неврівноваженими й не зберігатимемо йому вірності, бо нас колисатиме лише світ наших почуттів. Якщо підходитимемо до зустрічі зі Словом, покладаючись тільки на себе й власну волю, можемо почати проявляти в молитві надмірну силу, тобто діяти так, наче від наших зусиль, докладених до того, щоб прийняти Слово, залежить його плідність. Існує також небезпека, що перетворимося на моралістів. Турбуватимемося про дотримання букви закону, яка без духу й сили, що її випромінює Слово, не змінить нашого життя й не наверне нас.

Коли нам уже вдасться прийняти й промолити Слово всім своїм єством, тоді відчуємо в серці нове запрошення, – запрошення розпочати наступний етап дороги життя Словом Божим на щодень. Що важливого відбулося до цього часу на нашому шляху? Ми навчилися прагнути й очікувати Слова Божого посеред щоденних справ. Приготувалися слухати його своїм серцем, тривали в Слові на продовженій молитві. Усе це не було само в собі метою, а підготовляло нас до того, щоб жити Словом Божим у щоденних подіях. Те Слово, яке так щедро промовляло до нас у молитві, торкалося нашого розуму, серця й волі, тепер також прагне озиватися до нас і проявлятися в щоденних подіях, бо не існує поділу між молитвою та щоденністю – молитва удобрює нашу щоденність. Завдяки молитві Словом Божим загострюється наш внутрішній слух. Ми починаємо чути Бога в щоденних подіях.

Не можна забувати, що продовжена молитва не є метою самою в собі. Не для того йдемо молитися, щоб знайти для себе впродовж дня годинку спокою, щоб утекти від повсякдення. Мета медитації чи споглядання Слова Божого – це пошуки не себе, а самого Бога. Якщо шукаємо Бога в Його Слові, знайдемо Його також і в нашій щоденності. А якщо не знаходимо Його в нашій щоденності та вважаємо, що Він у ній не присутній, то це тому, що не чуємо і не знаходимо Його в Його Слові. Не відчуваємо Його присутності в нашій молитві. Це саме завдяки молитві Словом Божим чимраз глибше усвідомлюємо, що Бог є з нами й біля нас завжди, не тільки під час молитви, а й весь день. Молитва, яку переживаємо у світлі Слова, має допомогти нам глибше зануритися в нашу щоденність, щоб почути, як у ній промовляє Бог. Що частіше молимося Словом Божим, то більше Бог присутній у нашому житті, що глибша й щедріша наша молитва, то ближчим стає нам Бог, Який немов оживає та починає виразніше проявлятися в подіях нашого життя. Дуже чітко відображає цю правду особисте переживання псалмопівця, який зізнається: «Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.» (Пс. 139:1-5).

Звісно, кажучи, що Бог стає більше присутнім у нашому житті й ближчим, і виразніше проявляється в щоденних подіях, я маю на увазі суб’єктивні людські враження, тому що Бог завжди залишається незмінним у Своїй любові та присутності. Він є повнотою любові. Бог завжди присутній у нашому житті однаково, тобто Його присутність досконала. У Бога не існує рівнів присутності та промовляння до нас. Він є незмінним. Натомість наші стосунки з Ним можуть змінюватися. Вони змінюються залежно від рівня нашого прагнення й очікування Слова, від рівня зануреності в слухання Його Слова під час молитви. Глибока молитва робитиме наші стосунки з Богом дружнішими, ближчими; інтимнішим ставатиме й взаємопроникний зв’язок між нашим «я» і божественним «Ти». Це трохи схоже на вмикання лампи в темній кімнаті. Що більше світла дає лампа, то більше деталей помічаємо; бачимо далі й ліпше. Кімната стає більше присутньою, хоча й тепер це та сама кімната, яка існувала в темряві. Що більше Божого світла з’являється в нашому житті, то більше ми бачимо, то повнішим і присутнішим стає простір нашої щоденності.

Попередній запис

Тривання в Слові на рівні волі

Після всього того, що було досі сказано про молитву Словом на рівні розуму й серця, ми, мабуть, здогадуємося, що конче ... Читати далі

Наступний запис

Зберегти Слово посеред щоденності

Як це зробити? Як зберегти промолене Слово посеред щоденності? Повернуся до того, що вже раніше сказав про Слово, яке нас ... Читати далі