Розпочинаємо другий етап шляху молитви Словом Божим у щоденності, до якого підготували нас усі попередні роздуми. Якщо подбаємо про старанну підготовку до зустрічі зі Словом, то, безперечно, за якийсь час помітимо, що наше слухання й приймання Слова Божого стало набагато пліднішим. Наше серце буде по-новому налаштованим на Слово. Завдяки вечірній зустрічі зі Словом очікуватимемо на Слово, навчимося зосереджуватися на Слові та відчуватимемо прагнення Слова. Зауважимо, що розвинувся й загострився наш слух – слух серця. Наше серце почне виразніше відчувати, що «Слово живе та діяльне… і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12). Цей новий досвід стане черговим плодом нашої зустрічі зі Словом. Від очікування й прагнення Слова перейдемо до здобуття досвіду слухання Слова. Якщо раніше ми не вміли слухати Слово, то це було наслідком того, що наше серце не палало – у нас не було досвіду очікування й прагнення Слова. Бо яке очікування і прагнення – таке й слухання Слова.
Коли після Євхаристії повертатимемося до наших справ, можливо, чимраз виразніше почнемо відчувати, що разом з нами повертається й почуте Слово, що воно є в нас, оселилося в нас, пробудило в нас живі почуття, думки й прагнення та дало нам якесь нове світло, новий погляд на нашу щоденність.
Прийняти й полюбити Слово серцем
Однак щоб це Слово жило в нас і було для нас світлом, не досить обмежитися тим, чого ми вже досягли. Не досить ввечері прочитати Слово з любов’ю. Тепер це Слово треба полюбити всім своїм єством і з любов’ю плекати його в серці. Не зможемо зробити цього, якщо щедро й великодушно не відгукнемося на Слово, яке нас зворушує та вабить, і якщо не почнемо співпрацювати з ним. Це Слово, навіть попри наші найліпші наміри, може втрачати блиск, гаснути під впливом щоденних клопотів і переживань, може ховатися під ковдрою наших щоденних проблем і обов’язків. Зворушення й прагнення, які розбудило в нашому серці Слово, слід свідомо плекати і підтримувати. Як? Яким повинен бути наступний крок на нашому шляху молитви Словом? Отож, Слово треба не тільки вислухати, а й прийняти серцем. А прийняти Слово Боже серцем можна завдяки продовженій молитві. Під продовженою молитвою розуміємо медитацію над Словом Божим. А тому потрібна триваліша особиста молитва, щоб ще більше розпалити й оживити в собі любов до Слова, яке перебуває в нас, і глибше відкритися на його вплив та світло.
Скажімо собі виразно: якщо хочемо, щоб Слово жило в нас і пронизувало щоденність, то в ній не може забракнути особистої продовженої молитви. Треба промолити Слово, яке ми почули. Тобто маємо зберігати вірність практиці медитації над Словом Божим.
Тривання в Слові
Увійдімо тепер у саму молитву Словом Божим. Що таке молитва Словом Божим?
Молитва Словом Божим повинна бути актом Любові, тобто актом цілої особи. Вона має поглинути всі наші особисті сили, розум, серце, волю, а також почуття. Про залучення до процесу молитви Словом Божим почуттів розповімо в останній частині наших роздумів.
Наше вечірнє приготування до молитви, про яке ми говорили раніше, було своєрідною підготовкою до медитації, про котру зараз говоритимемо. Для медитації слід виділити час – приблизно 30-60 хвилин. Першим та дуже важливим елементом молитви Словом Божим є безпосереднє приготування до неї. Цей етап – перша й невід’ємна частина молитви! Цінність нашої молитви залежить від повноцінності нашої підготовки. У чому полягає безпосереднє приготування до молитви Словом Божим? Запропоную один із багатьох методів. Ефективність моєї пропозиції залежить від того, чи зможе людина за її допомогою досягти особистої зустрічі зі Словом. У кінцевому підсумку кожен із нас повинен прагнути знайти свій власний «метод» молитви Словом Божим, тому що кожен з нас неповторний і по-різному слухає та приймає Слово. Однак перш ніж знайдемо власний шлях, скористаймося мудрістю тих, хто вже його подолав. Я теж досі послуговуюся мудрістю духовних учителів, а не власною. Метод, який пропоную, – хочу особливо наголосити на цьому – не є моїм особистим відкриттям, хоча бачу в ньому вже й певні риси власної молитви. Я твердо переконаний у його ефективності, бо він дуже допоміг мені.
Пам’ятаймо, що медитацію Слова Божого завжди слід розпочинати з молитви-прохання. У молитві все є благодаттю. Наша зустріч зі Словом – це благодать, наше прагнення молитви – теж благодать, наше слухання Слова, наше зворушення, емоції та внутрішнє світло – усе це є даром і благодаттю. Це Дух молиться в нас Словом Божим. Це Він зворушує, просвітлює, очищає нас, це Він пробуджує в нас прагнення прямувати за волею Бога. Це Він є джерелом наших бажань і дій. Ми, зі свого боку, відкриваємося на благодать Слова та дозволяємо йому здійснити в нас те, що воно має намір здійснити. А тому ми повинні палко просити про те, щоб нам вдалося відкритися на присутність Бога й на те, що Він промовляє до нас, а також просити про здатність слухати й приймати Його Слово.
Важливо також на цьому першому етапі молитви згадати у своєму серці те Слово, яке під час вечірнього приготування найбільше схвилювало й зворушило нас, і висловити своє прагнення, пов’язане з цим Словом. Висловлюючи прагнення, ми починаємо палкіше молитися, оживляємо наше серце й робимо його великодушнішим.
Після молитви-прохання слід узяти до рук текст Слова Божого, який ми читали вчора і уважно, терпляче прочитати його ще раз. Добре було б прочитати його навіть кілька разів, але щоразу по-іншому. Спочатку це мало би бути читання розумом, потім – серцем і врешті-решт – нашою волею. Звісно, ми добре знаємо, що в читанні Слова щоразу беруть участь усі наші душевні сили. Ідеться, однак, про те, щоб під час першого читання особливо активним був наш розум, під час другого – серце і під час третього – воля. Молитва розуму повинна провадити до молитви серця, а та – до молитви волі. Трикратне прочитання тексту має допомогти нам залучити до молитви всю нашу особу, тобто молитва повинна проникнути до глибини нашого єства та пронизати всі його сфери: розум, серце й волю.