Слово Боже далі створює нас

Перші речення Книги Буття відслонюють перед нами ще одну цінність Божого Слова. Воно є Словом, яке творить, у котрому прихована сила життя. Воно невпинно підтримує життя у світі й у нас. Безперестанку творить, а це згідно з описом Книги Буття означає, що Його Слово постійно виводить нас із хаосу, очищає та робить прекрасними. Це Слово зберігає нас і наш світ цілими. Без Його Слова наше життя й наш світ перестали б існувати. Якби Бог забрав назад Своє Слово, весь наш світ і ми разом з ним повернулися би до первісного хаосу. Цей акт віри виразно визнає псалмопівець: «Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху» (Пс. 104:29). Інакше кажучи, живемо завдяки Його Слову, яке невпинно підтримує в нас життя. Воно здатне впорядковувати наше життя, володіє силою, завдяки якій може виводити нас зі стану морального, психічного й духовного хаосу. Воно чинить нас прекрасними. Його Слово, коли відкриваємо для нього свої серця, робить прекрасними й наші думки, бажання, почуття, нашу мову, наш погляд, а також всю нашу особу. Про це можна було б ще так багато сказати!

Слово, на яке можна опертися

Слово Бога є для нас також певною опорою. В одній зі Своїх притч Ісус порівнює Боже Слово зі скелею, а того, хто його слухає, з людиною, яка будує свій дім на скелі (Мт. 7:24-27). Слово Бога є в нашому житті чимось на кшталт скелі. Якщо будуватимемо наше моральне й духовне життя на Його Слові, то ми немовби зводитимемо будинок на скелі. Однак, так виглядає, ми не до кінця віримо, що Його Слово може бути для нас певною опорою в житті. А тимчасом шукання духовної, психічної опори часто для нас є дуже важливим. Природні, людські причини підштовхують нас на пошуки конче потрібного нам належного захисту й певної точки опори. Скаржимося не раз, що нам бракує цього, що не маємо на кого покластися, або навіть нарікаємо, що ні на кого не можемо опертися. А ще дуже часто благаємо про добре слово, очікуємо на слова заспокоєння, світла, людської поради. Це таке людське! Смію, однак, твердити, що нерідко ми відмовляємося шукати добре слово в Бога. А тимчасом людське слово без Божої мудрості може виявитися піском, а не скелею. Людське слово часто буває схожим на пісок, який пересипають з місця на місце.

Плідне Слово

Боже Слово плідне й творче. Сам Бог порівнює слово, яке лунає з Його вуст, зі зливою, яка робить пересохлу землю родючою та врожайною: «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Іс. 55:10,11). Твердження Бога дуже чітке: у кожному Його слові, адресованому нам, приховане конкретне Боже послання і Його прагнення. Бог не кидає слів на вітер. Не існує такого серця, у якому Його Слово не змогло би зродити плодів. Запитаймо кожен себе особисто: «Чи я вірю в таку плідність Божого Слова?»

Сповнене сили та «безсильне» Слово

Ісус порівнює слово із зерном, яке на перший погляд є чимось слабким і малим, а проте приховує в собі незвичайну життєву силу. Звісно, це маленьке зернятко є беззахисним перед будь-яким насильством. Люди й тварини можуть затоптати його, птахи – з’їсти, терен – заглушити, сонце – спалити. Однак воно здатне також дати незвичайні плоди. Таким самим є й Боже Слово: ми можемо його потоптати, бо воно маленьке, тендітне та шанує нашу свободу й добру волю. Але воно таке плідне, що досить лише одного, аби пробудити в комусь святе життя. Воно діє незвичайно.

Під час мого душпастирського служіння нерідко трапляються такі ситуації, коли хтось звіряється мені, що одне слово, прочитане у Святому Письмі, після довгих років життя без Бога або в момент глибоких страждань, або в період якогось неймовірного життєвого хаосу повертало життя, відроджувало людину та спрямовувало до Бога. Такою є таємнича сила Слова – з одного боку, безсилого й неспроможного подолати нашу замкнутість, а з іншого, – здатного оживити життя, яке померло і вже смерділо в могилі гріха та занепаду.

Слово, яке Ісус порівняв із зерном, нагадує нам, що деколи досить заледве одного зернятка, щоб замислитися над ним і дозволити йому прорости в нашому житті. Ісус обіцяє, що коли воно, потрапивши в наше серце, впаде на родючий ґрунт, тоді подарує нам щедрий урожай. Наголошую на цьому, бо нерідко ми надто швидко ковтаємо Божі слова, читаючи багато й довго, але не задумуючись глибоко. Так, наче самостійно хотіли би надати слову цінності, вважаючи, що воно набуде її, якщо читатимемо багато й довго. Збираємо зерна слів, аби їх було якнайбільше. Не раз читаємо Святе Письмо цілими абзацами, розділ за розділом, хочемо начитатися і якнайбільше запам’ятати, однак часто таке читання не дає великої користі. Нерідко ми не маємо відваги затриматися лише над одним реченням, а може, навіть словом, яке нас схвилювало, зворушило й сьогодні може мати на нас такий сильний вплив, що суттєво змінить щось у всьому нашому житті.

Слово, яке пронизує нас до глибини душі

Слову Божому притаманна здатність, якої ніколи не матиме людське слово. Про цю властивість ідеться в Посланні до євреїв. Читаємо в ньому, що це слово, яке здатне бути гострим, немов двосічний меч, може проникати в найдальші закутки нашого життя. Ніхто не знає ліпше від Бога дороги до нашого серця, і тільки Він може Своїм словом відкривати ті сфери й закамарки нашого життя, які ми вже давно замкнули самі від себе. Послухаймо, що каже згадане Послання про цінність Слова Божого: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.» (Євр. 4:12).

Гадаю, кожен з нас якоюсь мірою зазнав у своєму житті те, про що говорить Послання до євреїв. Буває, що одне-єдине слово, над яким ми наважилися задуматись, так сильно торкає нас і проникає до «мозків», що ми аж відчуваємо біль або радість і чітко усвідомлюємо, що лише під впливом одного Божого Слова або єдиного речення в нашій душі відкрилося щось, що досі було герметично замкнене. Я вже казав, що Боже Слово схоже на меч, але ще хочу додати, що воно ніколи не буває мечем ката (колись прочитав це в одних роздумах над Словом Божим і охоче повторюю). Слово Боже подібне на скальпель у руках найліпшого хірурга, який здатен дістатися до найбільш хворих місць нашого життя та може очистити й вилікувати їх. Його Слово ставить діагноз і лікує. Лікує, а не вбиває. Відкриває нам навіть найболіснішу правду, але ніколи не засуджує.

Попередній запис

Бог промовляє, і так стається

Отож, неповторну цінність Слова Божого можна помітити вже в перших реченнях Книги Буття. Щось незвичайне притаманне мові Бога, Який створює ... Читати далі

Наступний запис

Слово рішуче й делікатне

Коли треба, Боже Слово стає схожим на вогонь, що випалює нашу душу, або таким, як молот, який розбиває шкаралупу нашої ... Читати далі