Бог промовляє, і так стається

Отож, неповторну цінність Слова Божого можна помітити вже в перших реченнях Книги Буття. Щось незвичайне притаманне мові Бога, Який створює світ, – щось, чого ніколи не відчуємо, маючи справу з людським словом. Господь Бог творить за допомогою Свого Слова. Бог прорікає, і стається саме так, як Він прорік. Боже промовляння водночас є діяльністю. Здійснюєте, про що твердить. Святий Тома Аквінський[1] скаже про це так: «Dicere Dei est facere» («Слово Боже є дією»). Звернімо увагу: «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.» (Бут. 1:3). Мова і дія Бога мають однакове значення й однакову рушійну силу. І тому слово дабар у Святому Письмі означає одночасно і «слово», і «дія» Бога. Його промовляння водночас є діяльністю.

Зауважмо, як нам не раз важко в це повірити. Сьогодні дуже часто бачимо, що людське слово повністю знецінилося, втратило вагу, перетворилося на порожні фрази. Нам відомий вислів: «Важать не слова, мій любий, а факти». Нерідко ми звертаємося одне до одного саме так. У нашому житті відбулося болісне розділення між тим, що ми говоримо, і тим, що чинимо. Нас самих, можливо, хтось зранив пустопорожньою балаканиною, невиконаною обіцянкою, недотриманням слова. Ось чому нам нерідко так важко повірити в те, що Бог завжди дотримується Свого слова. Ми боїмося почути слово, яке вкотре виявиться порожньою обіцянкою, словом, яке не здійсниться. Натомість Слово Боже за своєю природою стає тілом, стає дійсністю, яка сповнюється. Бог, зі Свого боку, завжди чинить те, що каже, а отже, Бог завжди дотримується слова.

Можливо, роздумуючи над цією правдою, ми усе ще маємо багато сумнівів. Вони можуть породити ще одну перешкоду. Ця перешкода пов’язана з проблемою часу. Отож, ми є істотами, які живуть у певному часі. Ми оперуємо людським поняттям часу. Що ми не переживали б, усе це супроводжується напруженням від часових рамок. Це стосується й наших стосунків із Богом. Коли слухаємо Бога й віримо, що Він виконає те, про що каже або що пророкує, тоді вмикається наш механізм поняття часу. Ми хотіли би побачити, як Боже Слово сповнюється в нашому людському розумінні часу. Не раз проявляємо нетерплячість або обмежуємо здійснення Його Слова часом, який самі визначаємо. Не відчуваючи жодних сумнівів, визначаємо Богові час сповнення Його Слова. Однак Бог, від Якого походить Слово, має інше поняття часу, ніж ми. Бог ані не спізнюється, ані не пришвидшує Своєї діяльності. Бог є Тим, хто Є. Він ніколи не затримується з виконанням того, про що каже. Він завжди точний і завжди дотримується Свого слова. Хоча ізраїльський люд виявляв нетерплячість, очікуючи на прихід обіцяного Месії, Христос прийшов у відповідний, визначений Богом час: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина…» (Гал. 4:4).

Тільки Боже поняття часу є досконалим і непомильним. Ми часто помиляємося, даючи визначення часові. Кожен із нас має досвід помилок, яких припустився, коли, почавши ловити ґав, з чимось спізнився або через брак терплячості щось зробив надміру швидко. Стоїмо перед правдою віри: Бог завжди дотримується слова й ніколи не зволікає та не підводить. Правду віри можемо прийняти тільки завдяки вірі й з вірою.

Як важко людині повірити в те, що Бог завжди дотримується слова, демонструє історія Авраама й Сарри (Бут. 17:15-18; 18:1-15). Розгляньмо детальніше певні події їхнього життя. Це допоможе нам глибше пізнати правду про те, що Бог завжди дотримується Свого слова, а також протистояти людській недовірливості та бракові віри. Цій історії притаманна нотка гумору, яка теж має певне значення.

Отож, Авраам уже був старцем і все ще чекав на дитину, яку пообіцяв йому Бог. Коли Авраамові було близько ста років, а Сарі дев’яносто, і він вже схильний був припустити, що Бог забув про Свою обіцянку, то почув від Нього такі слова: «І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі» (Бут. 17:16). Це настільки розвеселило Авраама, що від сміху він ліг на землю: «І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся» (Бут. 17:17). Подумав, що це неможливо. У такому віці люди не народжують дітей. Бог, побачивши реакцію Авраама, рішуче повторив Свою обіцянку, щоб у чоловіка не залишилося жодних сумнівів: «Сарра, твоя жінка, сина породить тобі…» А тоді ще додав, щоб його назвали Ісаком. Як побачимо за мить, у цьому імені криється підтвердження того, що Бог завжди дотримується Свого слова.

Одного дня до Авраама прийшли таємничі гості з людськими рисами – Бог і два янголи. (Ця зустріч свідчить про дружні стосунки Авраама з Богом.) Один із гостей промовив до нього, що за рік о тій самій порі він повернеться сюди і тоді його дружина Сарра матиме сина. Сара, яка стояла біля входу до намету, почувши ці слова, усміхнулася сама до себе. Господь помітив це і запитав її, чому сміється, й додав: «Чи для Господа є річ занадто трудна?» (Бут. 18:14). Сара так сильно злякалася, що заперечила: «Не сміялася я» (Бут. 18:15). Ні Авраам, ні Сарра не повірили в обіцянку Бога, вона викликала в них сміх. Однак невдовзі те, що Господь завжди говорить правду й дотримується Свого слова, було підтверджено. Через рік у стареньких з’явилася дитина. Послухавшись Бога, вони назвали немовля Ісаком. Отож, цим іменем Бог нагадав Авраамові про його сміх: Ісак, давньоєврейською «сахак», означає «засміявся». Водночас це скорочений варіант імені, повна форма якого звучить так: «Бог сміється», «Бог добрий», «Бог доброзичливий» або «Бог усміхається». Ім’я Ісак немовби стало відображенням Божої усмішки – так, наче до кінця життя мало нагадувати стареньким Авраамові й Сарі при кожному погляді на сина, що Бог завжди сміється останнім.

Авраам з Ісааком

Ця історія спонукає нас поглянути на своє життя й запитати себе: «Чи я вірю в правдомовність Бога й цінність Його Слова?» Історія Авраама, Ісака й Сарри нагадує нам, що Бог дотримується слова, тобто що Його Слово завжди стає тілом. Найповніше, однак, нагадує нам про це історія Ісуса Христа, Бога, Який став людиною. Його Син, Слово Бога, став Воплоченим Словом. Воскреслий, Він живе в нашій щоденності та нагадує нам, що Слово Бога завжди стає тілом так, як Він, Споконвічне Слово, став Тілом для кожного з нас.


[1] Тома Аквінський (1225-1274) – один із найвизначніших християнських філософів і богословів, засновник богословської й філософської школи томізму. – Прим. пер.

Попередній запис

Бог промовляє до нас ОСОБИСТО

Але це ще не все. Бог не тільки промовляє до нас щодня й з досконалою любов’ю. Він промовляє до кожного ... Читати далі

Наступний запис

Слово Боже далі створює нас

Перші речення Книги Буття відслонюють перед нами ще одну цінність Божого Слова. Воно є Словом, яке творить, у котрому прихована ... Читати далі