Матвія 6:1-6 – 6:7-15

Матвія 6:1-6 – Не чинить добрих справ напоказ

«Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.»

Одного разу на Близькому Сході я якось вирішив прогулятися після обіду. Дорогою додому я відчув легкий голод і купив плитку шоколаду в придорожньому наметі. Прийшовши додому, я приготував чашку чаю, розгорнув шоколадку і відламав шматок. На щастя, перш ніж покласти його до рота, я поглянув на нього – і відразу ж з криком кинув на підлогу, оскільки він виявився «живим». Те, що зовні здавалося звичайною плиткою шоколаду, усередині було сотнею черв’яків, що звиваються.

Ісус добре знав про такі речі, які зовні виглядали добре, але були гнилими зсередини. У цьому уривку Нагорної проповіді Він проникливо говорить про те, як слід жити, що б усе наше життя було подібне до цілісної плитки шоколаду.

Слово «милостиня» (грец. δικαιοσύνην) у вірші 6:1, дослівно перекладається, як «праведність» і фактично означає те ж саме, що і «життя згідно із Заповітом» у попередньому розділі (див. 5:20). У Євангелії від Матвія слово «праведність» багатозначне, але основний його сенс дозволяє зрозуміти, що в Ізраїлю є особливі зобов’язання перед Господом. В 5-му розділі «праведність» людини означає, що вона наслідує Закон і у своєму житті, і в духовних спонуканнях. В 6-му розділі говориться про три основні обов’язки юдеїв: про милостиню, молитву і піст. Ісус тут акцентує увагу на тому, яке важливе значення має мотивація людини: якщо будь-який з цих обов’язків виконується напоказ, то така праведність нічого не вартує.

Ісус не каже, що зовнішні прояви благочестя не мають значення. Він хоче, щоб люди продовжували давати гроші незаможним, молилися день за днем і належно постили. Але важливо робити все це не для людей напоказ, а для Господа і заради Господа. Основа усієї Нагорної проповіді – шлях до того, як зробити богоугодними всі наші справи.

Ісус допускає, що, виконуючи всі ці заповіді, ми отримуватимемо духовні блага. Багато християн вважають, що вони не повинні думати про винагороду за свої справи. Чому ж Ісус повторює, що наш Небесний Отець винагородить нас (вірші 4 і 6)? Ясно, що Ісус не так сильно турбується про безкорисливу поведінку, «альтруїзм», як іноді турбуємося ми; фактично Він пропонує нам підходити до справи прагматично. Адже якщо ми весь час думатимемо про те, чи досить чисті і щирі наші спонукання, ми знову зосередимо надто багато уваги на собі і власних високих ідеалах. Ісус хоче, щоб замість цього ми любили Бога і старалися все робити лише заради Нього.

Для духовенства, професійно залученого в богослужіння, теж велика небезпека здійснювати його напоказ – більше заради людей, ніж заради Бога. У цьому випадку Ісус дає спеціальні вказівки, як випробувати чистоту свого внутрішнього життя. Він радить: подаючи милостиню, намагайтеся відразу ж забути про це, щоб ваші дії були віддзеркаленням чуйної і безпосередньої Божої щедрості. Кращий спосіб досягти цього – здійснювати добрі справи таємно.

Те ж саме стосується і молитви. Ви – та людина, ким є наодинці із собою. Загляньте в себе і поговоріть зі своїм Отцем Небесним, не афішуючи це. Не слід демонструвати свою набожність у довгих розмовах, хоча є слова, які тримають нас подібно до каркаса. Ісус дав ці слова апостолам. Та все ж найголовніше – робити добрі справи з Богом, а не напоказ.

Ісус не каже про те, яка нагорода чекає на нас. Суть у тому, що краще благо – просто знання Бога. Усіх інших благ ви не дізнаєтеся, поки не спробуєте жити так, щоб уся ваша поведінка була віддзеркаленням духовного життя, сфокусованого на Богу.

Матвія 6:7-15 – Господня молитва

«А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання! Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.»

Одного разу я розмовляв з другом, який вважався кращим проповідником в окрузі. Я запитав, як йому вдалося досягти цього. За його словами, він просто роздумував над біблійними текстами, що відповідають темі проповіді, поки в думці не складалася її готова структура; залишалося тільки записати текст. Звичайно ж, це оманливо-проста відповідь, і ми можемо тільки здогадуватися про години напруженої роботи і молитов цієї скромної людини. Але річ у тім, що в багатьох сферах життя ми довго блукаємо на дотик, доки знайдемо каркас, навколо якого можна буде щось будувати. І цей каркас майже завжди пов’язаний з молитвою.

Ісус підкреслює відмінності Своєї молитви (представленою в цьому уривку) від хитромудрих магічних формул язичників, які пристрасно бажали переконати якогось бога чи богиню бути прихильними до них. В їх словах, повторюваних знову і знову, звучала нотка невпевненості, оскільки ніхто не знав точно, кого саме з безлічі божеств передусім треба умиротворити.

Це недивно. Молитва – одна з найбільших світових таємниць. Багато людей моляться іноді, деякі – дуже часто, належачи до найрізноманітніших релігійних традицій. У гіршому випадку, молитва – це крик у порожнечу, у надії, що хтось її почує. Молитва ж «вищої якості» робить Божу присутність настільки реальною, що ми явно відчуваємо Його щедрість, милість і благодать. Молитва більшості християн найчастіше – щось середнє між цими двома крайнощами. Відверто кажучи, для багатьох молитва – не таємниця, а складне завдання: вони знають, що треба робити, але не знають, як.

Молитва Господня в середині Нагорної проповіді – це і є каркас, основа всіх наших молитов. Це не означає, що завжди треба використовувати одні і ті ж слова; Лука, наприклад, наводить свій варіант тієї ж молитви (Лк. 11:2-4). Здається, що Ісус вирішив збудувати підмостки, а не цілу будівлю молитви, хоча, звичайно ж, Його слова щодня вимовляють мільйони християн. Зазвичай використовується довша версія, наведена в Євангелії від Матвія. До часу Ісуса вже були встановлені три короткі, сильні молитви, які євреї повинні були вимовляти три рази на день. Можливо, Ісус хотів, щоб Його молитва використовувалася так само.

Молитва Господня, що має дуже глибокий сенс, говорить нам щось настільки очевидне, що ми ризикуємо це упустити. Це не магічна формула (на кшталт «абракадабри»), не частина якогось таємного заклинання чи змови. Над цією молитвою ми можемо роздумувати, і вона розширює, збагачує наше мислення. Значить, сам Творець Всесвіту хоче, щоб люди в спілкуванні з Ним використовували свою звичайну мову. Значить, ми ділимо з єдиним Богом світ сенсу. І Бог хоче, щоб ми відкрили цей світ для себе.

Не менш важливо, що Ісус упродовж усієї Нагорної проповіді називає Бога «Отцем». Що це означає? Для євреїв за часів Ісуса це було пов’язане з тим, що Бог під час Виходу врятував Ізраїль від єгипетського ярма і сказав: «Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль» (Вих. 4:22).

Молитва Ісуса означає, що Бог не ідол, зроблений людиною, а живий Бог, що перебуває на Небесах. Він хоче, щоб на землі люди жили відповідно до Його рятівного Закону. Фактично це молитва про те, щоб Царство Боже прийшло на землю, щоб краса і пишнота Небес стало земною реальністю. Коли це станеться, ім’я Боже, сама Його присутність шануватиметься всюди. Якби молитва не починалася із звернення до Бога, ми ризикували б занадто сильно загострити увагу на собі самих, на своїх власних думках, страхах, очікуваннях, бажаннях.

Творець любить створений Ним світ і людей. І тому ми сміливо можемо просити Його про все, з упевненістю, що Він турбується про нас більше, ніж ми самі про себе. Частина розділу, що залишилася, якраз присвячена роз’ясненню цього положення. Якщо ми, дійсно, читаємо молитву Господню на славу Божу, ми не можемо просто молитися про їжу для себе. Ми повинні молитися про потреби цілого світу, де є мільйони тих, хто голодує і багато хто помирає з голоду. І під час щирої молитви ми часто отримуємо від Бога відповідь, що треба зробити нам самим.

У деяких релігіях вважається, що кожна провина спричиняє за собою невідворотне покарання. А християнство і юдаїзм засновані на вірі, що Боже прощення можливе, незважаючи на суворість Божого суду. Що б людина не накоїла, і які б юридичні наслідки не спричинив її вчинок, Бог може простити того, хто до Нього звернеться, бо Він його любить. Ісус каже, що про Боже прощення треба молитися постійно (бо ми постійно грішимо), і тоді Бог прощатиме нас стільки разів, скільки знадобиться.

Проте є одна умова Божого прощення, про яку говориться в самій молитві: ми теж повинні прощати інших. Серце, що не відкрилося для прошення, не зможе прийняти і прошення від Бога. Про це детально говоритиметься в 18-му розділі Євангелія від Матвія.

Молитва закінчується на сумній і реалістичній ноті. Ісус вірив, що настає час Божого суду, і закликав Своїх послідовників молитися про спасіння. Це треба постійно робити і зараз всім християнам, що живуть у світлі Пасхи, під водійством Святого Духа. Ще прийдуть важкі часи для світу, церкви, наших сердець і життів, коли все здаватиметься безпросвітним. І не варто сподіватися, що ми зможемо позбутися сил пітьми самотужки: нам слід молитися Богові про спасіння від зла в будь-яких його формах.

Ісус знав, наскільки ми потребуватимемо такого спасіння. Наш Небесний Отець хоче, щоб ми молилися щодня, осягаючи Його любов, отримуючи нові знання і удосконалюючись у служінні Йому. Що ж нас зупиняє?

Попередній запис

Матвія 5:27-37 – 5:38-48

Матвія 5:27-37 – Про розлучення і клятви «Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на ... Читати далі

Наступний запис

Матвія 6:16-24 – 6:25-34

Матвія 6:16-24 – Про піст і духовні багатства «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо ... Читати далі