Матвія 6:16-24 – Про піст і духовні багатства
«А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє! Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!
Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.»
Студент, який не отримав залік, виглядав пригніченим і намагався зрозуміти, що ж він робив неправильно. Нехай він працював не в повну силу, не сидів довгими годинами в бібліотеці, та зате виступав у футбольній команді за честь коледжу, грав на гітарі в рок-гурті, прочитав декілька захоплюючих романів… А тепер викладач запитує: що він вважає головним для себе – отримати освіту чи провести час навчання в коледжі подібно до відпочинку в літньому таборі? Звичайно, багато розумних і енергійних студентів примудряються поєднувати безліч різних занять, але при цьому приділяють навчанню достатньо часу, щоб отримати диплом. Часто їм доводиться робити важкий вибір пріоритетів, оскільки в добі 24 години і всього не встигнути. Добре, якщо, оглянувшись на останній десяток прожитих років, ви зможете сказати: «Я радий, що присвятив усього себе саме цій справі».
Цей розділ Євангелія від Матвія присвячений людським пріоритетам. Найцентральніший пріоритет, без всяких сумнівів, – це Бог. Але Він такий добрий і так любить нас, що надає нам вибір: Бог хоче, щоб ми служили Йому із власної волі, а не з примусу, як раби. Адже кожен християнин, який у принципі вирішив присвятити своє життя Богові, міг би знайти для себе ще безліч занять, вибрати професію, яка приносить гроші чи славу. Ісус учить нас, як служити Господу і любити Його більше, ніж будь-які життєві блага.
Ісус хоче, щоб Його послідовники дотримували відповідні пости, виражаючи цим свою відданість Богові. Пізніше Ісус уточнить, що починати постити треба буде тільки після того, як Він покине цей світ (9:14-15). Але питання в тому, як треба постити. За часів Ісуса було прийнято робити це демонстративно: ті, хто постив, посипали голову попелом, відпускали бороду, не розчісували довге скуйовджене волосся. Але Ісус каже, що все це – лише лицедійство; те, що здійснюється таємно між людиною і Богом, не треба виставляти на загал. Отже, під час посту слід доглядати за собою, як завжди (зокрема використовуючи пахощі), але при цьому звертати свій погляд до Господа, Який усе бачить.
Далі слідують три короткі настанови, що стали приказками. Спочатку Ісус проводить відмінність між двома видами багатства – земним і небесним. Не варто думати, що Він хоче сказати: «Не турбуйтеся про земне життя, але дбайте про життя вічне». «Небеса» – те місце, де зараз перебуває Господь і де ми саме зараз (а не після смерті) можемо здобувати небесні блага. Звичайно, Ісус, як майже всі євреї Його часу, вірив у те, що Бог підготував для Своїх дітей прекрасне майбутнє після смерті. Але Ісус говорить про ті блага, яких не спіткає доля всіх земних скарбів. Як же здобувати ці блага? Цей розділ і дає нам відповідь на це запитання. Треба вчитися жити, відчуваючи присутність люблячого Отця, намагатися робити все для Нього і заради Нього. Не помилитися у виборі пріоритетів. Не зробити помилки у виборі правильного шляху.
Друга дивна настанова – про світильник, що горить. Що мав на увазі Ісус, кажучи, що «око то світильник для тіла» (в. 22)? Мені здається, це означає, що наш погляд завжди має бути звернений до Бога, хоча, звичайно, ми не можемо Його побачити реально. На що зазвичай спрямований ваш погляд? Чи можете ви контролювати себе і дивитися в правильний бік або ж ваші очі беруть гору над вашим серцем і думками? Згадайте знову, що для вас найважливіше в житті – згадайте про ваші пріоритети. Чи в правильному напрямі ведуть вас очі, чи на той шлях вони дивляться?
І, нарешті, поговоримо про третю, найбільш відому, приказку: «Не можете Богові служити й мамоні». «Мамоною» раніше називали все, що стосувалося майна, багатства. Мамоні навіть поклонялися як божеству, від чого застерігав Ісус. Але ж і зараз ми робимо це, коли вживаємо такий вираз, як «всемогутній долар» (він небезпечно схожий на благочестиве словосполучення – «всемогутній Господь»)! Ми багато жартуємо з приводу грошей, оскільки знаємо про їх силу. «Гроші розмовляють, – чуємо ми, – але мені вони в основному кажуть: прощавай!» Ісус знає, що гроші можуть опанувати людські душі. Але якщо ваші пріоритети вірні, у вас є лише один володар – Бог.
Отже, розберіться в собі, щоб, оглянувшись на прожиті вами п’ять, десять, п’ятнадцять років, ви змогли б сказати, що зробили правильний вибір пріоритетів.
Матвія 6:25-34 – Не турбуйтеся
«Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!»
Ви колись замислювалися над тим, що Ісус, по суті, був щасливою людиною?
Так, у пророцтвах говориться про те, що Месія був «людиною печалі, знайомий з горем». Ми знаємо, що вся пітьма і туга світу обрушилися на Ісуса, коли Він зійшов на хрест. Однією з найтужливіших сцен, колись розказаних, є сцена в саду Гефсиманському, де Ісус у муках, до кривавого поту, готується виконати волю Свого Отця. Ми знаємо, як Він плакав біля гробниці Лазаря і як засмучувався про те, що люди відмовляються вірити в Бога і творені Ним дива.
Та все ж це – виняткові випадки, подібні до темних плям на світлому фоні. Важливо уявити, що все написане в цьому уривку з 6-го розділу витікає з власного життєвого досвіду Ісуса. Він спостерігав за птахами, які ширяли над галилейськими пагорбами, і зрозумів, що вони насолоджуються польотом і просто живуть, не турбуючись про завтрашній день. Ісус бачив сотні різних квітів, що виросли на галилейській землі («ліліями» могли називатися і осінні крокуси, і анемони, і гладіолуси). При погляді на ці квіти в Ісуса захоплювало дух від їх крихкої краси: один помах коси, одна жуйна тварина – і від них нічого не залишиться. Хто створив цю красу? Вона не стояла годинами перед дзеркалом, роблячи макіяж. Вона не ходила магазинами за нарядним одягом. Вона природна, Богом дана, чудова, прекрасна.
Ісус щиро і живо відчуває доброту Свого небесного Отця, Творця світу. Духовність Ісуса дуже далека від тих мислителів, які стверджують, що сучасний світ – обитель тіней, сутінків, марнославства і метушні. На їх думку, істинний філософ повинен уникати світу і зосередитися на розумовій роботі. А Ісус радив Своїм учням не турбуватися про завтрашній день – і так само робив Він сам. Ісус не заглядав у майбутнє з нетерпінням, у Нього була приголомшлива здатність цілком насолоджуватися сьогоденням. Він віддавав Себе кожному моменту, славлячи доброту і щедрість Господа тут і зараз. Хіба це не кращий спосіб бути щасливим?
Ісус хотів, щоб Його послідовники теж були щасливими. Коли Він переконував Своїх учнів зробити Своїм пріоритетом не якогось бога, далекого від світу, а Самого Творця, Який наповнив світ прекрасними і загадковими речами, повними сили, енергії, життя. Цей Бог хоче, щоб люди, які вірять у Нього і люблять Його, усе необхідне для їх життя отримували саме від Нього.
Отже, коли Ісус велів нам не турбуватися про те, що вони будуть їсти, пити і носити, Він зовсім не стверджує, що все це не має значення. На відміну від деяких учителів, Він не каже, що нам слід їсти і пити якомога менше і носити лахміття, щоб показати своє презирство до земних благ. Зовсім ні! Сам Ісус любив красивий одяг, і навіть римські солдати після смерті Христа кидали жереб на Його чудовий хітон. Але якщо щось світське стане для нас найважливішим, воно незабаром втратить усю привабливість, померкне. Якщо ж для нас на першому місці завжди буде Бог, то і світ з Його допомогою завжди буде прекрасним.
Ісус, звичайно, не має на увазі і того, що ми не повинні засівати поля і збирати урожай, не повинні прясти і ткати, шити одяг. Швидше ми повинні насолоджуватися всією цією роботою, тому що Бог, наш небесний Отець, Творець усього сущого, хоче нагодувати і одягнути нас. Ми повинні радіти, а не жити і працювати в смутку, ніби Господь – жахливий тиран, що зробив наше життя нестерпним. Звичайно ж, ми живемо у світі, повному тривог, і це не може не відбитися на нас. Але всі основні заповіді, згадані в Нагорній проповіді, повинні надихнути і підбадьорити нас. Царство Боже, праведне життя, добрі справи, життя згідно Заповіту – от те, до чого Божі люди повинні прагнути. Тоді нам завжди вистачатиме необхідної їжі, питва, одягу.
Для багатьох людей жити ні про що не хвилюючись – так само неможливо, як не дихати. Деякі з нас настільки звикли до занепокоєння, що якщо раптом виявиться, що турбуватися немає про що, ми обов’язково вирішимо, що забули про щось важливе. На заклик, що прозвучав у середині Нагорної проповіді, відгукнулося дивно мало людей. Чому би нам не навчитися переживати таку ж радість життя, як Сам Ісус?
