Матвія 2:1-12 – 2:13-23

Матвія 2:1-12 Поклоніння волхвів

«Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.»

Коли темною ніччю над сусіднім містечком з’явилося яскраве світло, я подумав, що це вертоліт: мабуть, поліція розшукує злочинців або стався нещасний випадок. Ми щойно повернулися з міста, і наші очі ще не звикли до темряви, але всі ясно бачили в небі майже сліпуче світло, вважаючи, що його джерело – прожектори.

Проте наш шофер із задоволенням вказав на мою помилку: джерелом світла була Венера. Вона знаходилася в точці, найбільш наближеній до Землі, і сяяла в нічному небі яскравіше, ніж я міг собі це уявити. Мої очі настільки звикли до міського освітлення, що я забув, наскільки яскравим, прекрасним і захоплюючим може бути нічне небо.

У древні часи люди не знали ліхтарів і ніколи не забували про нічне небо. У землях на схід від Палестини наука про зірки і планети перетворилася на мистецтво, і кожній зірці було приписане певне значення. Тоді люди вірили, що у світі все взаємозв’язане, і якщо щось важливе станеться на Землі, це обов’язково відіб’ється на небесах. І навпаки, нове явище серед небесних світил обов’язково ознаменує важливу подію на Землі.

Учені старанно працювали над версіями того, чим була «зірка» в Євангелії від Матвія. Комета Галлея була видна на небі в ХII-ХI ст. до Р.Х., що було дуже рано для нашої історії. Це міг бути і спалах найновішої зірки, але ймовірніше, що йдеться про планети Юпітер і Сатурн, які тричі поєднувалися в VII ст. до Р.Х. Оскільки Юпітер вважався царською планетою, а Сатурн іноді символізував євреїв, висновок був очевидний: має статися народження нового царя Ізраїльського. Ми не можемо бути упевнені в тому, що саме це спонукало волхвів («мудреців») прийти до юдеїв зі сходу. Але в будь-якому випадку астрологи старовини, що уважно стежила за небесними явищами, почали б шукати їх земні аналоги, а найзаможніші з цих мудреців без зусиль могли здійснити подібну подорож.

Матвій оповідає про зоряне знамення не для того, щоб задовольнити нашу допитливість. Він не пропонує нам і певну цікаву історію з книжки з картинками, щоб ми легко могли уявити, як родовиті східні царі приносять дари дитині, яка народилася в хліву. Матвій не згадує цей хлів, а каже, що Марія і Йосип попросту жили у Віфлеємі, а після повернення з Єгипту переселилися в Назарет (2:23). Матвій не згадує і про те, що гості Святого сімейства належать до царських родів, хоча в оповіданні євангеліста багато різних натяків.

Те, про що розповідає Матвій, може викликати політичний скандал: виходить, що Ісус – справжній Цар, а Ірод – самозванець і узурпатор. Як ми побачимо далі, цей Ірод помер відразу після народження Ісуса, але сини Іродові продовжували правити, і це сімейство не бажало миритися з тим, що когось називають Царем Юдейським.

Матвій називає людей, які прибули у Віфлеєм, «волхвами» («мудрецями» – у пер. І. Огієнка), що може стосуватися магів, астрологів, майстерних тлумачів снів, знамень та інших дивних явищ. Він відкриває нам із самого початку, що визнання Ісуса Царем Юдейським не означає, що Його влада поширюється лише на юдеїв. У більшості тлумачень тих місць Священного Писання, де говориться про майбутнє пришестя Царя-Месії (наприклад, Пс. 71(72); Іс. 11:1-10), міститься ідея, що Його влада принесе Божу справедливість і мир всьому світу. Євангеліє від Матвія закінчується тим, що Ісус посилає Своїх учнів проповідувати всім народам і хрестити їх. Здається, саме так біблійні пророцтва про всесвітнє Месіанське царство можуть утілитися в життя. Натяки на це зустрічаються в різних місцях Євангелія (наприклад, у вірші 8:11), хоча Ісус велів учням йти передусім не до язичників, а до юдеїв (10:5-6).

Ми бачимо, що навіть коли Ісус був дитиною, майже нікому невідомим, вже з’явилися яскраві ознаки Його подальшої долі. Адже з людського погляду тієї далекої епохи, дари, принесені волхвами цій дитині, були гідні царів або богів.

А ключовий момент цієї історії буде описаний наприкінці Євангелія, коли Ісус особисто зустрінеться з одним з наймогутніших людей в Юдеї – з її правителем Пилатом, представником цезаря. Пилат піднесе Ісусу інші дари, хоча цей ставленик римського імператора буде попереджений зверху (через сон його дружини), що не повинен завдавати шкоди цьому Праведникові (27:19). Пилатові солдати, знущаючись, називатимуть Ісуса «Царем Юдейським» (див. 27:29). Корона, яку вони покладуть Йому на голову, буде сплетена з терну, а троном для Нього стане хрест. У ту мить яскрава зірка згасне, а пітьма вкриє всю землю (27:45). Тоді пролунає самотній голос язичника – римського сотника, який вимовить знаменні слова: «Він був справді Син Божий!» (27:54).

Матвій неначе каже нам на початку Євангелія: дослухайте цю історію до кінця. Подумайте над тим, що означало для Ісуса бути істинним Царем Юдейським! І після цього прийдіть до Нього – будь-якими шляхами, – але з найкращими дарами, які зможете знайти.

Матвія 2:13-23 – Втеча в Єгипет

«Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.

Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…

Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.»

Одного разу на моїй проповіді під час великої різдвяної служби був присутнім знаменитий історик. Він був відомий своїм скептичним ставленням до християнства, але родина переконала його відвідати службу. Коли вона закінчилася, учений підійшов до мене, широко посміхаючись. «Нарешті я зрозумів, за що люди люблять Різдво», – сказав він. «Дійсно? Розкажіть мені», – попросив я і почув таку відповідь: «Дитина нікого не налякає, так що це лише радісна подія, яка нічого не означає!» Я був приголомшений. Основою різдвяної історії в Матвія є якраз те, що дитина Ісус здалася одному з володарів настільки небезпечною, що той наказав убити усіх немовлят у цілому місті, щоб позбутися Його. Інший євангеліст, Лука, розповідає про дитину, якій належить стати царем світу. Послідовники Ісуса незабаром піддадуться переслідуванням як люди, небезпечні для встановленого в імперії порядку. Із самого народження Ісус являв небезпеку для тих, чиї політичні ігри Він у майбутньому міг розладнати, і тінь Хреста вже тоді лежала на Ньому. Ангели попередили Йосипа, який ледве встиг втекти з Віфлеєму з Марією і маленьким Ісусом. Ірод Великий був здатен убити будь-яку людину (навіть улюблену дружину), якщо на неї падала підозра в змові проти нього. Помираючи, Ірод наказав зарізати найзнатніших жителів Єрихону, щоб городяни ридали на його похоронах. Цей Ірод і оком не моргнув, віддавши наказ про вбивство немовлят тільки тому, що один з них міг стати претендентом на його престол. Його параноя росла пропорційно росту його влади, як і у всіх диктаторів, у всі часи.

Ісус – Месія, Який народився під час горя, протиріч, жорстокості і страху. Проженіть усі думки про мирні різдвяні картини. Перш ніж Принц Світу навчився ходити і говорити, він був бездомним вигнанцем, що переслідувався владою. Але і в цьому розділі, і в деяких інших Матвій стверджує, що навіть коли становище здавалося безнадійним, Ісус – саме той, про Кого говорилося у Священному Писанні юдеїв.

Так з’явився Спаситель, так Господь почав спасіння обраного народу і всього світу. Не можна жити в комфорті, коли світ у нужді, не можна вести безтурботне життя, коли світ страждає від жорстокості і несправедливості. Якщо Ісус є Еммануїлом (що означає «з нами Бог»), Він має бути з нами скрізь, де ми страждаємо від болю. Саме про це наголошує цей розділ.

Деяких читачів може спантеличити те, як Матвій цитує біблійні тексти. Наприклад, у своєму вірші 2:15 – «Із Єгипту покликав Я Сина Свого» – він цитує Осію (11:1); здається, що євангеліст ігнорує той факт, що пророк говорив про Вихід євреїв з Єгипту, а не про майбутнє пришестя Сина Божого. Але Матвій вірить, що саме Ісус здійснює призначення Ізраїлю: як Син Божий, як істинний Ізраїль, Він здобуває перемогу там, де історичний Ізраїль зазнав поразки (Ос. 4:1-11).

Наступна цитата (Мт. 2:18), яка підводить пророчу основу під вбивство немовлят у Віфлеємі, узята з Єремії (31:15). І знову тут усе набагато серйозніше, ніж може здатися на перший погляд. У Єремії весь 31 розділ присвячений укладанню «нового заповіту» Бога з Ізраїлем, зокрема поверненню Ізраїлю на Землю обітовану після вигнання, розсіяння. Пророк запевняє, що хоча зараз Ізраїль плаче і тужить, настає його спасіння. Цитуючи його, Матвій знову натякає на те, що Ісус приносить полегшення навіть у тих ситуаціях, коли все здається безнадійним і тужливим. Врешті-решт Матвій пов’язує переселення сім’ї Ісуса в Назарет з пророцтвом: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його» (Іс. 11:1). Це означає, що царський рід Давидів відродиться – увесь знаменитий 11 розділ Ісаї присвячений цьому пророцтву. Матвій намагається знайти натяки скрізь, де тільки можливо, і оскільки на івриті слово «гілка» звучить як «nazir», євангеліст дає нам зрозуміти, що йдеться про Ісуса – Назарянина (2:23), галузку роду Давидового. Через Ісуса, Який народився, щоб стати істинним Царем Юдейським, Господь приносить спасіння, на яке Його народ так довго чекав. Тим самим Матвій дарував нам відчуття Божої присутності в історії і запрошує подивитися, як новий Вихід розкриється перед нашими очима.

Попередній запис

Матвія 1:1-17 – 1:18-25

Матвія 1:1-17 – Родовід Ісуса Христа «Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового: Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а ... Читати далі

Наступний запис

Матвія 3:1-10 – 3:11-17

Матвія 3:1-10 – Проповідь Івана Христителя «Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: Покайтесь, бо ... Читати далі