Істинний скарб

Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше” (Мф. 6:19-21).

Цей вірш, так само як й інші місця Писання, не говорить про те, що Христос вважає убогість якимсь засобом досягнення духовності. Лише одного разу Він сказав юнаку: “Продай добро твоє і роздай убогим” (Мф. 19:21). У цьому конкретному випадку багатство юнака було його ідолом, а значить, і непереборною перешкодою між ним і слідуванням за Ісусом Христом. Це веління стало для багатого юнака серйозною перевіркою того, чи готовий він повністю довірити своє життя Христові. Реакція хлопчини показала, що, на жаль, до цього він не був готовий. Але проблема була не в багатстві, а в небажанні розстатися з ним. Господь не зажадав від Своїх учнів, щоб вони роздали свої гроші та майно і слідували за Ним, хоча, можливо, деякі з них так і вчинили. Господь вимагав підпорядкування Своїм велінням, чого б це не вартувало. Для євангельського багатого юнака, в очах якого багатство було найбільшою цінністю, ця ціна була занадто високою.

Право на володіння матеріальними цінностями – грошима, землею, будинками, худобою, одягом і будь-якою іншою річчю, заробленою чесною працею, – признається і в Старому, і в Новому Завіті. Бог багаторазово обіцяв послати матеріальні благословення тим, хто вірно слідує Його шляхом. Право на володіння особистою власністю – непорушна істина, на якій ґрунтуються заповіді “не кради” і “не бажай нічого, що у ближнього твого”. І злодійство, і заздрість є гріх, оскільки вкрадена річ або предмет заздрості по праву належать іншому.

Біблія вчить, що ми повинні старанно працювати і наслідувати принципи чесного ведення своїх справ (див. Мф. 25:27). Як приклад хорошого працівника наводиться мураха, яка “заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою” (Прит. 6:6-8). Написано також, що “від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток” (14:23), і “мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується, і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном” (24:3,4). “Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто наслідує бездіяльних, той насититься убогістю” (28:19).

Павло говорить, що батьки повинні збирати маєток для дітей (2Кор. 12:14), що “якщо хто не хоче трудитися, то нехай і не їсть” (2Сол. 3:10), а також, якщо “хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного” (1Тим. 5:8).

Працювати, щоб утримувати сім’ю, будувати плани на майбутнє, розумно вкладати заощадження, заробляти на те, щоб продовжувати свою справу, давати гроші бідним і жертвувати на Божу справу – усе це правильно.

Але неправильно бути нечесним, жадібним і скупим по відношенню до свого багатства. Чесно заробляти, берегти і жертвувати – це добре і розумно. А накопичувати і витрачати тільки на себе – не лише не розумно, але й грішно.

Попередження, дане Ісусом відносно багатства, стосується слова “собі”. Якщо ми накопичуємо гроші чи цінності тільки для себе, – не важливо, чи ховаємо ми їх або витрачаємо, егоїстично задовольняючи кожну свою примху, – то матеріальне стало нашим ідолом.

Можливо, що скарби на небесах накопичуються так само, як і скарби на землі – за допомогою матеріальних цінностей, і те, що ми розумно, з любов’ю, із задоволенням щедро жертвуємо тут для Царства Божого, стає нашим скарбом на Небесах. А цінності, які ми копимо і ховаємо, не лише перешкоджають нашому духовному життю, але і, врешті-решт, втрачають свою цінність, стаючи надбанням тлі, черви й злодіїв.

У давнину багатство часто вимірювалося кількістю одягу. На відміну від сучасного одягу широкого споживання, одяг того часу міг коштувати чимало. В одяг багатих людей часто впліталися золоті нитки. Одяг не лише демонстрував багатство, але й служив своєрідним капіталовкладенням. І найкращим вважався вовняний одяг, який так любить міль (тля); але навіть найбагатші люди досить часто не могли зберегти свій одяг від цих комах. Часто засобом накопичення багатства ставало зерно, яскравий приклад цьому – притча про багатого землевласника, який міркував: “Зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє” (Лк. 12:18). Слово “бросис” (черви) буквально означає “їжа”. У контексті цього вірша це значення – найвідповідніше, оскільки вказує на те, як миші, щури, черви й комахи поїдають зерно.

Майже жодне багатство не застраховане від посягань злодіїв, саме тому багато людей закопували свої скарби чимдалі від дому, іноді навіть у полі (див. Мф. 13:44). Слово “підкопувати” може означати як розбирання глиняних стін будинку, так і копання в полі.

Жодні матеріальні цінності не застраховані від руйнування чи крадіжки. Навіть якщо ми все своє життя витратимо на те, щоб зберегти свої скарби, нам все одно доведеться розлучитися з ними на порозі смерті. Багато хто з тих, хто були мільйонерами на землі, на небесах стануть убогими, і багато жебраків на небесах стануть мільйонерами.

Але якщо ми використовуватимемо наш час, сили і майно на служіння Богові і людям, то наші небесні скарбниці поповняться коштовностями, які не втратять своєї цінності, і їх ніхто не зможе вкрасти.

Там ні тля, ні черви не винищують, і злодії не підкопують і не крадуть. Тільки в збереженні наших небесних скарбів ми можемо бути абсолютно впевнені.

Далі Христос говорить про нероздільність наших найдорожчих скарбів і найпотаємніших бажань та спрямувань наших сердець: “Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше“. Вони можуть бути або на землі, або на небі.

Як правило, усе йде із серця: якщо серце праведне, то і все інше в житті стає на свої місця. Людина, яка має належні стосунки з Богом, жертвує на Божу справу щедро і з радістю. А в заздрісної, скупої і егоїстичної людини є всі підстави серйозно замислитися про її відносини з Богом.

Ісус не говорить, що якщо ми помістимо скарби в потрібне місце, то й серце наше буде в належному місці. Христос свідчить, що місцезнаходження нашого скарбу демонструє, де вже знаходиться наше серце. Духовні проблеми – це завжди проблеми серця. Гріховні вчинки виникають з грішного серця, як і праведні – з праведного.

Коли переселенці, які повернулися в Єрусалим з Вавилона, стали звертатися до Слова Божого, то почалося пробудження. “І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу“, і вожді народу по черзі читали “із закону Божого” (Неєм. 8:5-8). Слово Боже глибоко вразило людські серця.

Народ, навернувшись до Бога і розкаявшись у своїх гріхах, встав на шлях виконання Його заповідей і почав жертвувати на потреби храму (Неєм. 9-10 розділи).

Навернення до Бога, яке не змінює ставлення до грошей і цінностей, є сумнівним. Коли будувалася скинія (храм-намет), “приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для усіх священних одеж” (Вих. 35:21). Коли складалися плани будівництва храму, сам цар Давид щедро жертвував на справу, також “стали жертвувати начальники родин і начальники колін Ізраїлевих, і начальники тисяч і сотень, і начальники над маєтками царяІ радів народ ревності їх, тому що вони від усього серця жертвували Господу, також і цар Давид дуже радів” (1Пар. 29:2-6,9).

Коли під час П’ятидесятниці і незабаром після неї тисячі людей, в основному юдеї, навернулися до Христа, церква в Єрусалимі була переповнена новонаверненими християнами, які приїхали здалека і вирішили залишитися в місті. Деякі з приїжджих були з бідних верств населення, інші залишили свої маєтки на батьківщині. Щоб вирішити серйозні фінансові проблеми, що виникли перед церквою, місцеві віруючі “продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного” (Діян. 2:45).

Розповідають, що через роки, коли на християн почалося чергове гоніння з боку Риму, солдати увірвалися в одну церкву, щоб забрати накопичене нею майно. Пресвітер показав на вдів і сиріт, які знаходилися там, і сказав: “От увесь наш скарб”.

Божий принцип завжди був і залишається таким: “Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх, і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином” (Прит. 3:9-10). Христос сказав: “Давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам” (Лк. 6:38). Павло писав: “Хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне” (2 Кор. 9:6). Такі Божі умови для отримання гарантованих і стійких небесних дивідендів.

За матеріалами сайту Мій хрест

Попередній запис

Про земні та небесні скарби

"Не збирайте собі скарбів на землі" (Мф. 6:19) Скарб, зібраний на землі, недовговічний, його можуть вкрасти злодії, винищити черви і ... Читати далі

Наступний запис

Скарби на небі

Христос колись дав усім нам пораду: не збирайте скарби на землі, але збирайте їх на небі. Але хто з нас ... Читати далі