Скарби на небі

Христос колись дав усім нам пораду: не збирайте скарби на землі, але збирайте їх на небі. Але хто з нас серйозно втілив цю та інші Христові поради? Хто будує за ними своє життя? Хто з нас дотримується їх за будь-яких обставин?

Є відома думка: весь світ – театр, а люди в ньому – актори. Ми часто чуємо подібні цій прописні істини і… проходимо повз них, знизуючи плечима, у кращому разі віддаючи данину їх красі. Але замисліться, життя наше таким і є: ми живемо і немов граємо ролі в якомусь величезному спектаклі. Ми так вжилися у свої ролі, що вже вважаємо їх справжнім життям. І думаємо, що якщо нам дісталася роль можновладця, то ми і справді вище за тих, кому дісталися ролі менш значні. Ми прагнемо дістати собі більш значну роль, намагаємося забезпечити себе реквізитом побагатше, тобто здобути положення серед людей і накопичити грошей. І при всьому цьому забуваємо, що гра наша в земному спектаклі обов’язково колись закінчиться, ми до кінця дограємо роль, що дісталася нам, і повернемо весь запозичений реквізит, тобто залишимо тут і своє положення, і владу, і славу, і багатства. Нічого з цього ми із собою не зможемо забрати.

Але що ж ми візьмемо із собою? Мабуть, якщо ми з цим визначимося, то зможемо зрозуміти, що ж являють собою ці скарби на небесах: нетлінні, вічні, безцінні.

Не все, що ми виносимо з життя, можна назвати скарбами. Наслідки, які лягають на нас за шкоду і страждання, які ми чинимо ближнім, погані схильності і пристрасті, які ми в собі плекаємо, забруднюючи і обтяжуючи свою душу, наші гріхи і помилки – це непотрібний тягар, що стає між Небесами й нами. Ясна річ, що цей тягар у жодному випадку не можна назвати скарбом.

Але що ж людина візьме із собою, що ж являють собою ці небесні скарби? Переважно цим скарбом буде душа людини, її дух, тобто… вона сама! Величину її скарбів визначатиме те, наскільки вона бадьора і, отже, сильна духом. Те, наскільки істинні чесноти цієї людини, а не їхні лицемірні підробки, породжені лінощами духу, що розцвіли в душі. І, звичайно, розмір небесного скарбу залежить від справ людини. Бо справжні чесноти завжди діяльні, завжди приносять багаті плоди, за якими можна безпомилково впізнати їх, варто лише неупереджено подивитися. Усе визначається за справами, плодами діяльності людини. Небесні скарби – це сходи того, що посіяно нами.

І тут неможливий обман, хитрість або торг. У небесну скарбничку не ввійдуть молитви, якщо вони не сповнені духом, ні пости, ні обряди, ні пожертви, якщо метою людини при цьому було накопичення лише самих скарбів. Ми не набудемо небесних скарбів, якщо прагнемо збагатитися саме ними. Бо сказано: “Хто любить душу свою, погубить її” (Ін. 12:25). Тільки за умови, якщо людина не шукає свого, а допомагає ближньому просто тому, що не може по-іншому чинити, накопичуються небесні скарби.

Автор: Сергій Круглов

Попередній запис

Істинний скарб

"Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі ... Читати далі

Наступний запис

Про небесні скарби

Одному заможному господареві зародили його поля дуже багато збіжжя. Та він дуже зажурився, де ж він усе це заховає? І ... Читати далі