Перше послання до Коринф’ян: розділи 13-16

1 Коринф’ян 13

Розділ про любов

Павло описує найголовніший духовний дар

13:2Якщо … маю всяке пізнання i всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо“.

Павло уперше відвідав грецьке місто Коринф в один з найбільш складних періодів свого служіння (див. Діян. 17-18). Розлючені натовпи прогнали його із Солуні і Верії. Наступний пункт зупинки, Афіни, приніс із собою інший вид конфронтації, цього разу – з інтелектуальними насмішниками. У Коринф Павло прибув у пригніченому стані духу.

Незабаром опозиція виникла і в Коринфі. Єврейські начальники обурилися і потягнули Павла до суду. Здавалося, виснажений апостол ніколи не позбавиться від переслідувачів. Проте в розпал цих знегод Бог дав Павлу втішливе одкровення: “Не бійся, але говори і не замовкай, бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато є людей у цьому місті” (Діяння 18:9-10).

Інша любов

Ці останні слова, звичайно, спонукали Павла до дії, оскільки Коринф був відомий, в основному, розпусною поведінкою своїх жителів і п’яними скандалами. Коринф’яни поклонялися богині любові, і їх “поклоніння” нагадувало оргії. Коринф здавався найменш придатним місцем для заснування церкви.

Проте саме це і сталося. Єврейська сімейна пара відкрила Павлу двері свого будинку, і наступні 18 місяців Павло залишався в Коринфі, піклуючись про сповнену ентузіазмом групу новонавернених.

У цьому посланні до Коринфської церкви Павлу доводиться давати пояснення з приводу безлічі протиріч, які виникли в такій неоднорідній за складом церкві. Його ніжна турбота про членів церкви породила декілька уривків, що запам’ятовуються понад усе. Цей розділ, “розділ про любов” залишається одним з найзнаменитіших. Любов, яку описує Павло, кардинально відрізняється від тієї, яка була відома більшості коринфських жителів.

1 Коринф’ян 14

14:2 Говоріння мовами

1 Коринф’ян 12-14 містить найбільш повне в Новому Завіті вчення відносно таких надприродних дарів, як дар зцілення і говоріння мовами. Павло висловлює заклопотаність відносно двох моментів: 1) “сенсаційні” дари не повинні цінуватися більше, ніж вони на те заслуговують: (розділ 13 підкреслює перевагу звичайної любові); 2) ці дари повинні сприяти поклонінню, а не вносити замішання. Коринф’яни, схоже, в усьому вдавалися до крайнощів – будь то аморальна поведінка, проведення вечері Господньої чи користування духовними дарами.

1 Коринф’ян 15

15:8 Основи християнства

Павло підкреслює основи віри кожного християнина: Христос помер за наші гріхи, Він був похований, а потім воскрес. Перераховуючи деяких з багатьох людей, які бачили Христа після Його воскресіння, Павло згадує себе самим останнім. Він має на увазі свою зустріч з Христом на дорозі в Дамаск (див. Діяння 9).

Павло по дорозі в Дамаск, Френк Мейсон

Найголовніший супротивник

Чому ми віримо в життя після смерті?

15:55Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?

Більша частина 1 Коринф’ян присвячена питанням особистої поведінки невгамовних членів церкви. Після обговорення всіх проблем Павло звертається до питання доктрини, яке здається йому найважливішим з усіх. Оточуючі люди ставили під сумнів християнську віру в життя після смерті. Смерть, – казали вони, – це кінець.

Упродовж історії багато людей займали таку позицію. За часів Ісуса єврейська секта саддукеїв заперечувала воскресіння з мертвих. Скептики залишаються і сьогодні. Це – буддисти, марксисти і більшість атеїстів. “Чому ми повинні опиратися їй або вважати її чимось поганим?” – запитують вони.

Не чарівна казка

Коринфська церква незабаром перестала ставити це питання Павлу. Для нього життя після смерті – не чарівна казка, а, швидше, центр усієї його віри. Якщо немає життя після смерті, – гучно заявляє він, – то християнство є брехнею. Якщо немає життя після смерті, то в нього немає причин продовжувати своє служіння. Смерть Христа в цьому випадку – це марно пролита кров, а християни – найнещасніші люди на світі.

Біблія поступово розвиває погляд на життя після смерті. Старозавітні євреї мали про це лише смутне уявлення. Як показує Павло, воскресіння Ісуса з мертвих змінило все, давши світу переконливий доказ того, що Бог має владу і бажання перемогти смерть. Розділ 15 викладає основні погляди християн на смерть. Без жодного коливання Павло таврує смерть як ворога, головного ворога, якого необхідно перемогти.

Цей розділ з благих намірів часто читається на похоронах. Коли люди збираються біля гробу, вони інстинктивно відчувають протиприродність і жах смерті. Для цих людей, як і для всіх нас, цей уривок дає піднесені слова надії. Він показує, що смерть у результаті переможена і стає не кінцем, але початком.

1 Коринф’ян 16

16:1 Пам’ятаючи про бідних

Глибока турбота Павла про бідних в Єрусалимі часто стає темою в Новому Завіті. Як і в Посланні до Римлян і 2 Коринф’ян, він згадує тут про збір пожертв. Він знав, що поширення турботи про матір-церкву в Єрусалимі буде у вищій мірі ефективно сприяти єдності християн з євреїв і язичників.

Попередній запис

Перше послання до Коринф'ян: розділи 5-12

1 Коринф’ян 5 5:5 Віддати сатані Сильний вираз, що використовується в цьому вірші, має біблійну паралель у 1 Тимофія 1:20. ... Читати далі

Наступний запис

Друге послання до Коринф’ян: розділи 1-2

Книга радості і печалі Чому Павло не радіє перемозі? 1:9 "Але самі в собі мали вирок до смерти для того, ... Читати далі