Минулого разу ми говорили про переклади неоднозначних місць з Євангелій. Євангелія, як правило, дають нам найзагальніші принципи, не розкриваючи деталей, не даючи рецептів на всі випадки життя – тому і важко буває застосувати їх до себе.
А от в апостольських Посланнях ми зустрічаємо куди більш практичні поради, тільки і там не обходиться без розбіжностей у тлумаченнях. От, скажімо, у 7-му розділі 1-го послання до Коринф’ян апостол Павло розбирає різні соціальні ролі, в яких може опинитися християнин. І в 21-му вірші мова заходить про рабство. Процитую чотири переклади.
- Церковнослов’янський: «Раб ли призван был еси? да не печалишися; но аще и можеши свободен быти, больше поработи себе».
- Синодальний: «Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим».
- Під редакцією єпископа Касіана: «Чи рабом ти покликаний, – не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, краще скористайся».
- Під редакцією М. П. Кулакова: «Чи був ти рабом, коли призвав тебе Бог? Нехай це тебе не тривожить. Якщо ж трапиться нагода стати вільним, скористайся цим якнайкраще», і інший варіант перекладу вказаний у примітці: «краще використовуй своє нинішнє положення»[*].
Отже, що саме радить Павло рабам, яким випала можливість звільнитися: ще більше себе поневолити заради упокорення (так в церковнослов’янському) або скористатися цією чудовою можливістю (так у Касіана)? А можливо, як у Синодальному, він пропонує їм самим вибирати, як буде краще?
Грецькою там лише два слова, μᾶλλον χρῆσαι, їх, на жаль, можна перекласти усіма трьома способами: «краще скористайся», «кращим скористайся» або навіть «більше поневолься». І жодних пояснень.
Адже це в якомусь сенсі питання про соціальну політику церкви: чи повинен християнин прагнути до особистої свободи, чи, навпаки, вона тільки зашкодить його духовному вдосконаленню?
В давнину про цю загадкову фразу практично не роздумували, але всім це і так здавалося зрозумілим. Ігнатій Антиохійський писав, хоч і без посилань на Павла: «Нехай раби ще більше підпорядковують самих себе, заради слави Господньої, з тим, щоб набути від Бога кращої свободи». В результаті саме таке тлумачення багато православних богословів відстоюють як єдине правильне. «Мовчи, змиряйся».
Але з цим легко було погодитися в ті часи, коли рабство було звичним соціальним інститутом, однією з горезвісних «традиційних цінностей». А от у наші дні вже мало хто готовий з цим погодитися – і тому множаться переклади, в яких апостол Павло закликає рабів звільнятися мирним і ненасильницьким шляхом, якщо це можливо.
І схоже, що такий переклад має більше прав на існування, якщо виходити з оригіналу. Справа, передусім, в союзі «але», який має на увазі контраст: «не бентежся, але, якщо можеш…» – тут логічніше додати «звільнися». Та і форма дієслова має на увазі швидше одноразову дію: скористатися можливістю звільнення можна лише один раз, а от «ще більше поневолювати себе» або «користуватися нинішнім положенням до кращого» явно випадає щодня, решту життя.
Що ж тоді виходить? Павло написав щось не дуже зрозуміле, але, швидше за все, він радив рабам не нехтувати можливістю набути свободи, якщо вона станеться (у будь-якому випадку, він не закликав до повстань). Врешті-решт, до нас дійшло його послання до Филимона, де він відверто просить і навіть вимагає від Филимона прийняти назад раба Онисима, який втік від нього, а потім… відіслати його назад до Павла, бо Павлу він потрібний. Тобто фактично простити утікача і дарувати йому на законних підставах ту саму свободу, яку він хотів присвоїти собі незаконно.
Але пройшов певний час, церква стала вписуватися в соціальну структуру суспільства, притому суспільства рабовласницького – і для цієї епохи актуальним і значущим стало зовсім інше тлумачення: залишайся тим, хто ти є, навіть якщо є можливість стати вільним, все одно в очах Божих всі люди і так рівні. Саме це тлумачення було нормативним аж до недавнього часу – зокрема, Феофан Затворник, вже знайомий з альтернативою, суворо заперечує їй: «Така думка була б абсолютно суперечливою наміру Павловому; утішаючи раба і доводячи йому, що рабство не завдає жодної шкоди, він не став би повелівати йому шукати свободи». Втім, не повеліває, а робить поступку (як у тому ж розділі дозволяє одружуватися, хоча вважає безшлюбне життя кращим).
А в наші дні актуальним стає інше тлумачення, що відкриває перед людиною можливість особистої свободи, – і, цілком вірогідно, саме воно наближає нас до первинної думки Павла, хоч і на іншому витку спіралі, в інших історичних умовах. Павло писав так, бо рабство було даністю – ми читаємо так, бо вважаємо його злочином проти людства.
Тлумачення тексту, як повелося, свідчить про тлумача не менше, ніж про сам текст.
[*] Даємо для порівняння ще дві цитати з відомих біблійних перекладів: «Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це» (пер. І. Огієнка)
«Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства» (пер. І. Хоменка)
