Сьогодні нерідко сперечаються про те, чи потрібно буквально розуміти історію створення світу, як вона описана в першому розділі книги Буття. Якщо прийняти її буквально – доведеться розпрощатися з усіма природними науками, якими вони існують у наш час. А якщо ні – чи не вийде, що ми відмовляємося від загальноприйнятого розуміння Писання?
Багато загадок зустрічаються в Бутті та інших біблійних книгах, але зараз хотілося б поговорити про одну з найфундаментальніших проблем, пов’язаних з гріхопадінням і смертю. Від того, як ми до неї підійдемо, багато в чому залежить, під яким поглядом ми читатимемо цю книгу, та й інші біблійні книги.
Так Бог попереджає Адама не їсти плодів з дерева пізнання добра і зла: «Бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» – але ми прекрасно знаємо, що Адам прожив ще немало років і навіть століть після того, як скуштував. Звичайно ж, ці слова слід розуміти так: скуштувавши заборонений плід, Адам і Єва стали підвладні смерті, почалося їх поступове вмирання. Вже певна явна небуквальність, але тут проблеми тільки починаються.
Апостол Павло пише про Адамове гріхопадіння: «Як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей» (Рим. 5:12). Виходить, до його гріхопадіння в цьому світі взагалі не існувало смерті – але як же можна собі це уявити? Ми знаємо, що тварини були створені до людини, і відповідно, серед них вже були хижаки і травоїдні. Можна припустити, звичайно, що лев колись їв траву, але весь його організм – це організм хижака, здатного виявити, упіймати і убити здобич. Та й взагалі, не зуміє він цю траву перетравити, не насититься нею.
Але є ще серйозніша загадка. Єдина заповідь, яку Бог дає живим істотам, – «плодіться і розмножуйтеся» (Бут. 1:22). Миша приносить приплід у середньому раз на місяць, у кожному приплоді – 5-8 мишенят, які лише через пару місяців вже самі готові розмножуватися. А кімнатна муха відкладає за раз сотню яєць, і за сприятливих умов вже через день з кожного вилуплюється личинка, а ще через тиждень вона перетворюється на дорослу комаху, здатну до розмноження. І якби ніхто з них не помирав, земна куля, напевно, за місяць виявилася б заповненою їх потомством.
Смерть виявляється не просто основною ознакою життя, але і найважливішою умовою його існування. Але можливо, Павло зовсім не мав на увазі тварин? Цитата з його послання ясно вказує на людей. Можливо, тільки вони мали в Едемському саду безсмертя? Але тоді на що був схожий цей сад, які властивості він мав? Очевидно, він не був схожий на наш нинішній світ, а більше ми про нього сказати нічого не можемо.
Господь, виганяючи людей з раю, одягнув їх у «одяг шкіряний» (Бут. 3:21). З прадавніх часів йде суперечка тлумачів про те, що можна розуміти під цим виразом. На думку Св. Григорія Ниського, це «смертність, узята від природи істот безрозсудних». Тобто спочатку людина жила за іншими законами, ніж тваринний світ (де смерть вже панувала), але стала залежною від них після гріхопадіння.
Тобто людина жила в певному іншому світі, ніж тепер? Адже Едемський сад взагалі неможливо відшукати на нинішньому глобусі, варто сказати, що з нього, за описом книги Буття, витікали в різні боки відразу чотири річки (Бут. 2:10), а в нашому світі просто такого не буває. Сам цей сад, мабуть – назва для певної іншої реальності. На глобусі немає Едему, у геології і палеонтології немає «Едемського періоду», бо тут мовою земних образів описане щось неземне. І спроби привести розповідь першого розділу Буття у відповідність з досягненнями природних наук, або, тим більше, переписати наукові теорії і переробити відкриття так, щоб вони в усьому співпадали з книгою Буття – просто марні.
Це зовсім не означає, що перші розділи Буття – вигадка, казка, фактично недостовірне оповідання. Ні, просто вони написані іншою мовою, ніж наукові праці і шкільні підручники з природознавства. Це мова поезії чи мова міфу, адже в ті часи, коли писалася ця книга, науки ще не існувало, а от поетичні оповіді, поза сумнівом, були, і вони, мабуть, залишаться з людством у всі часи.
Розуміти ці тексти буквально, звичайно, можна. Але складно – виникає надто багато протиріч і з даними сучасної науки (які, звичайно, теж не абсолютні і з часом будуть напевно переглянуті), і, що ще важливіше, із самим біблійним текстом. Небуквальне тлумачення біблійного тексту – одна з прадавніх християнських традицій, і хоча вона допускає різні прочитання і далеко не вільна від проблем найрізноманітнішого роду, мабуть, нам без нього ніяк не обійтися.
