У першому вірші цього розділу йдеться про те, коли для Ізраїлю настане духовний день викуплення, відкриється джерело для очищення від нечистоти. Після того як Дух Божий дасть залишку покаяння, він одразу ж буде очищений Словом Божим.
Щоб дім Давидів і жителі Єрусалима могли, за свідченням Єзекіїля, очиститися від своїх гріхів і нечистоти, для них відкриється джерело: «І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі. І покроплю вас чистою водою, – і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єз. 36:24-27).
У день викуплення вони прийдуть до хреста й пройдуть через умивальницю. Зверніть увагу, що це буде не джерело крові, а джерело живої води, тобто Слова Божого в силі Духа Святого. Ту ж істину Господь відкрив, коли обмив ноги Своїм учням; ця істина пов’язана з банею відродження, з обмиванням водою через Слово. І все це відноситься до теперішнього періоду часу. З ребер розп’ятого Спасителя витекла вода і кров. Кров – для відкуплення гріхів перед Богом; вода – для очищення й зберігання святих від опоганення.
А коли залишок пізнає силу істини, то засудить усі свої беззаконня й видалить від себе всю нечистоту. Ідолопоклонство відійде геть, як жахливий сон, і неправдивих пророків та вчителів на землі вже не буде (Зах. 13:2).
Коли всі пророцтва здійсняться, служіння пророка закінчиться, а кожен, хто претендуватиме на звання пророка, буде засуджений навіть власними батьками (Зах. 13:3-4).
Він буде відрізнятися від лжепророків у всьому, за Ним вони плакатимуть, коли побачать свій гріх проти Нього: «І скаже він: “Я не пророк, – я людина, що порає землю, бо земля – мій набуток з юнацтва мого”» (Зах. 13:5). Деякі тлумачі, пояснюючи це місце Письма, подібно до рабинів, відносять ці й наступні слова до обманщиків. Однак правильніше було б – і це повністю відповідає контексту – застосувати їх до Господа Ісуса Христа. Він був рабом від юності Своєї, і, подібно до раба (див. Вих. 21), не прийняв волі заради любові до Своїх. Йому залишок скаже: «Що це за рани на твоїх руках?», і Він відповість: «Побито мене в домі тих, хто кохає мене». Як багато благодаті в цих словах, звернених до Юди, який не пізнав Того, Хто прийшов у приниженні (Зах. 13:6)!
Але якби не було волі Божої на те, щоб Господь став жертвою за гріх, то вони ніколи не змогли б ударити Його. Тому далі написано: «О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь Саваот! Удар пастиря – і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку» (Зах. 13:7). Очевидно, що ударений Пастир – це Той, у Кого на руках були рани. У попередньому вірші йдеться про ставлення людей до Нього, а в цьому – про Божий суд, що впав на Нього за наші гріхи, який здійснився на хресті.
Як добрий Пастир, Він віддав на хресті Своє життя за овець і випробував на Собі Божий гнів, щоб усі віруючі в Нього назавжди були врятовані від заслуженого гніву Яхве. Ці слова прямо повторюються в тексті Мт. 26:31. Пастиря ударив Сам Яхве, вівці розсіялися, але Бог із благодаттю звернув Свою руку на малих, які смиренно визнали свою провину й повірили в Того, Хто Своєю Кров’ю очищає від будь-якої нечистоти. Залишок пізнає ціну Його жертви, коли сліпота спаде з їхніх очей, і тоді ізраїльтяни будуть залічені до вбогих духом, що повністю віддадуть себе в руки Божої благодаті.
Однак спасеться не весь Ізраїль і не весь Юда. У часи недолі Якова загине дві третіх усього народу, що повернуться в Обіцяну землю після підхоплення Церкви на небеса. А третя частина пройде через вогняні випробування Великої скорботи й буде очищена, наче срібло й золото. Вони кликатимуть до Яхве, і Він відповість їм милістю та благодаттю. Він їм скаже: «Це народ Мій», змінивши слова «не Мій народ» (див. Ос. 1:9), а у відповідь вони з радістю, переповнені благодаттю, вигукуватимуть: «Господь – то мій Бог!» (Зах. 13:9).
Їхнє спасіння матиме подвійне значення. Так само були спасенні й їхні батьки в давнину, коли через віру вони були виведені з єгипетської неволі.
В останньому розділі Книги пророка Захарія йдеться про спасіння від ворогів, а також про найрадісніше свято – свято Кучок, коли ізраїльтяни у всій повноті знайдуть благовоління Яхве.
