Видіння про славу, про яку ми говорили протягом останніх двох розділів, змінюються зовсім іншими видіннями. Якщо Юда і Єрусалим знайдуть благословення, то це відбудеться лише завдяки безумовній благодаті, бо нічого, окрім осуду, вони не заслуговували. Про це свідчить «летючий сувій», на якому був записаний суд за їхні справи. Цей суд прийде на всіх, хто не побажав засудити себе відповідно до слова Бога Живого. При цьому він також свідчить і про те, що Він, Святий Господь, проти Якого народ так багато грішив, зумів у справедливості врятувати всіх, хто звертається до Нього й закликає Його ім’я. А якби цього не сталося, то всі обов’язково загинули б.
У цих віршах ідеться лише про гнів, але якщо згадати про раніше описані символи, то наші серця зрадіють і ми віддамо хвалу благодаті, яка дає спасіння.
Написано: «І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить сувій. І сказав він до мене: «Що ти бачиш?» А я відказав: «Я бачу летючого сувоя. Довжина його – двадцять мірою ліктем, а ширина його – десять ліктів». І сказав він мені: “Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде знищений згідно з тим, що з цього боку сувою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде знищений згідно з тим, що з того боку сувою написане. І привів Я його прокляття, – говорить Господь Саваот, – і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його”» (Зах. 5:1-4).
Я повністю процитував опис обох видінь разом із їхніми тлумаченнями, бо вони вкрай серйозні та важливі і будуть корисні для кожного грішника, чи то єврея, чи язичника. Але в першу чергу ці слова адресовані Юді, бо це пророцтво виконалося, коли Юда, все ще перебуваючи в невір’ї, повернеться в рідну землю. Зверніть увагу на слово «земля» (Зах. 5:3). При вивченні сімнадцяти книг Старого Завіту дуже важливо розуміти, що під народом мається на увазі Ізраїль, а під землею – Палестина. Клаптик землі, який видається незначним, для Бога є центром усієї планети й епіцентром взаємин Бога та людини. Уклавши непорушний завіт, Бог дав цю землю Авраамові і його нащадкам. У цій землі народився Його блаженний Син, у ній Він жив і помер, і звідти був вознесений на небеса. На цю ж землю Він прийде, щоб встановити давно передвіщене Царство.
Упродовж багатьох століть цю землю топтали язичницькі завойовники, а її законні мешканці через свої гріхи були розпорошені серед різних народів. Але одного разу вони повернуться на цю землю. Вони повертаються туди вже зараз, хоча й залишаються в темряві та невір’ї. У цій землі Бог проведе їх через неймовірні випробування, які називаються «час недолі для Якова» або «велика скорбота», які відокремлять дорогоцінне від негідного. Грішники й порушники закону загинуть, а ті, хто покаявся, будуть спасенні Його благодаттю. Цей залишок і буде серцевиною Царства, що розпочнеться в день явлення Його сили.
Саме про цей підготовчий суд і говориться в пророцтві, яке ми розглядаємо. Захарій побачив у небі великий сувій, який швидко й граціозно летів над ханаанською землею. Придивившись, він побачив на обох його сторонах записані суди й прокляття. З одного боку було записано Боже прокляття на тих, хто, всупереч законам, записаним на другій скрижалі закону, неправильно поводився зі своїм ближнім (про це сказано спочатку, бо людині легше усього усвідомити гріх проти людини), а з іншого боку – суд на тих, хто грішив, порушуючи закони першої скрижалі, проти Бога.
Закон, що сам по собі «святий, і праведний, і добрий» (див. Рим. 7:12), став для них осудом, бо «всі ті, хто на діла Закону покладається, – вони під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!» (Гал. 3:10). Юдей похваляється законом, який насправді лише засуджує його.
Летючий сувій є відповіддю на самовпевненість народу, що вигукував на Сінаї: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вих. 24:7). Після сотень і тисяч років випробувань, він став свідченням проти народу, який порушив усі заповіді без винятку. Тому народ повинен був зазнати покарання.
Кожен дім, де виявиться злодій або той, хто присягається неправдиво, буде проклятий і повністю зруйнується. Усе, що дає грішникові закон, – це лише осуд.
А хто не порушував закону? Там, де проповідувався закон, багато хто обіцяв його виконувати, але ніхто цього не зробив. Жодна чесна людина не може стверджувати, що дотримувалася закону, тому на підставі закону не може бути спасіння.
Але благословенний Бог знайшов засіб, щоб викупити людство, яке повністю втратило Його благовоління. «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на дереві”» (Гал. 3:13). На підставі вчиненого викуплення, благодать дається кожному грішникові, який усвідомлює, що загинув, і вірить у Спасителя. З цієї ж причини сувій, що летів у небі, в останні дні відвернеться від домів залишку Юди, який у покаянні звернеться до Бога й, подібно до їхніх прабатьків у пасхальну ніч, знайде захист під кров’ю викуплення. Про все це говорить видіння, записане в третьому розділі.
Починаючи з вірша Зах. 5:5 описується інший, більш дивний символ. Ангел знову звертається до Захарія, який глибоко задумався над тим, про що ми щойно говорили, і закликає його подивитися на наступне видіння. Пророк побачив велику ефу, тобто посудину для виміру товарів, з важким, як свинець, шматком металу. Коли шматок було піднято, під ним виявилася жінка, що була кинута в ефу, а на неї було кинуто олово. Потім з’явилися дві інші жінки, із крильми, наче в чорногуза. Вони підняли ефу на свої крила й віднесли на північ. На питання пророка «Куди несуть вони цю ефу?», ангел відповідає: «Щоб збудувати їй дім у краю Шін’ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму» (Зах. 5:5-11).
Ось такі дивні були в пророка видіння. Яке ж їхнє значення?
Примітно, що чим далі, тим менше звучить роз’яснень, начебто дані перед цим об’явлення були гарною основою для розуміння наступних. Тому дуже важливо уважно порівнювати те, про що ми читаємо тут, із тим, що було сказано раніше.
У цих пророцтв існує безліч різних тлумачень, багато з яких виглядають дуже екстравагантно. Одне з найпоширеніших таке. Ефа – це символ властивої єврейському народу підприємницької хватки. Жінка – це символ неправди в бізнесі, яка дуже поширена в наші дні. Те, що жінку віднесли в землю Шін’ар, – це символ відродження Вавилона, який у майбутньому стане торговим центром. Такі тлумачі вказують на переговори, які зараз відбуваються, про відкриття Месопотамії й будівництва в ній залізниць і вважають, що ці події підтверджують їхню точку зору. Але ми впевнені, що це чистої води домисли, нічим не підтверджені в Письмі. Я впевнений, що Єремія та Ісая ясно говорять, що Вавилон уже ніколи не відродиться. Він буквально згорів у вогні й був повністю зруйнований, і Сам Бог проголосив, що в цього нечестивого міста не буде майбутнього.
Окрім цього, не існує ніяких вагомих причин вважати ефу символом комерції. Ефа – це одиниця виміру, і Бог використав її, щоб точно виміряти гріх Юди й усього дому Ізраїлевого. Коли міра їхнього беззаконня наповниться, у Своїй дивовижній благодаті Він відокремить нечестя від збереженого залишку й учинить із ним так, як того вимагає місце його походження – земля Шін’ар. Я впевнений, що жінка в ефі символізує релігійний гріх, як і у схожих місцях Письма, де говориться про жінку, що поклала розчину гріха в їжу народу Божого (див. Мт. 13:33), і про жінку Єзавель, що розбещувала зібрання в Тіятирах, а також про жінку, одягнену «в порфіру й кармазин» (див. Об. 17:1-6).
Найбільшим релігійним гріхом Ізраїлю було ідолопоклонство. Ізраїльтяни були відділені від інших народів, щоб бути свідками Яхве як єдиного Бога. Але натомість вони пішли дорогами язичників, дратуючи Скелю, щоб Вона в гніві впала на них. Вавилон був матір’ю ідолопоклонства й пристановищем усілякій релігійній омані. Останнім часом цей дух нечестя буде відділений від Юди й віднесений на крилах жінки (символ нечестивої сили людського розуму, привабливого, як жінка, але спонукуваного силами князя, що панує в повітрі) у землю Шін’ар, де йому буде побудований дім. Там він житиме, і там буде засуджений.
У цьому є моральна наступність. Реальний Вавилон знайде продовження в містичному Вавилоні, який і буде відданий остаточному суду. Народи були введені в оману його чародійством, «бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі» (Об. 18:24).
Так Ізраїль очиститься, а ідолопоклонство усіх форм буде засуджене напередодні всесвітнього царювання Бога нашого і Його Христа.
