Далі ми читаємо про дивовижне, п’яте за рахунком видіння, важливість якого побачить кожен, хто серйозно вивчає Слово Боже. У ньому не тільки розкриваються важливі й дорогоцінні істини про Ізраїль, який був носієм Божественного світла у світі. Це єдине місце Письма, в якому прямо пояснюється символічне значення оливи, тому воно є ключем, що допомагає зрозуміти значення символів у багатьох інших місцях Старого Завіту.
Схоже, що, отримавши пояснення попереднього видіння, пророк задрімав, бо ангел, який говорив з ним раніше, знову підійшов до нього й, розбудивши, сказав: «Що ти бачиш?» (Зах. 4:1-2). Захарій подивився й побачив прекрасну картину – золотий світильник, схожий на описаний у віршах Вих. 25:31-37. Але в одному він відрізнявся від світильників, які священики заповнювали оливою щодня: у цей світильник не потрібно було підливати оливу й стежити за тим, щоб світло світильника не згасло. Лампади й світильник були одним цілим і дивовижним чином поповнювалися оливою. Нагорі була золота чаша, від якої відходило сім трубочок, що вели до семи лампад. По обидва боки світильника росли маслини, галузки яких схилялися над чашею, безупинно поповнюючи її оливою. І в такий спосіб вогонь підтримувався постійно (Зах. 4:2-3).
У відповідь на питання Захарія про значення цього видіння, ангел сказав: «Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот. Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: милість, милість йому!”» (Зах. 4:6-7).
Це було видіння наповнене змістом, не схоже на язичницькі прорікання. Господь показав, що так як олива, яка вливалася в чаші, підтримувала горіння лампади, так і Дух Святий підтримує Ізраїль, щоб той був свідком Яхве на землі. Той, Хто вивів залишок із Вавилона під керівництвом Зоровавеля, князя Давидового, виконає всі обітниці, дані через Своїх святих пророків. Людина не могла в цій справі ні перешкоджати, ані допомогти, бо тільки Дух Святий міг зберегти Ізраїль і зробити його світлом у світі. Отже, ми знаємо, що олива – це символ Божого Духа, Який помазує або дається як застава, і будь-яке свідчення Боже може бути виконане тільки Його Божественною силою. У цей час, коли Ізраїль перебуває в розпорошенні, світлом для світу є Церква, представляючи Господа на землі. А після свого відновлення Ізраїль знову стане Божим свідком. Але в кожному разі, свідчення Самого Господа, Церкви як Його Тіла або Його народу Ізраїлю – це справа Святого Духа.
Хто, маючи силу Божу, боятиметься людини? До повернення Зоровавеля разом із залишком в Обіцяну землю, язичники, які заважали будівництву, здавалися непереборною перешкодою. Але ті, хто мав віру, говорили цій великій горі: «…ти станеш рівниною», що насправді й відбулося. Жодна виготовлена проти народу Божого зброя не буде успішною, ніхто не зможе перешкодити йому, поки храм Яхве не буде відбудований, а Зоровавель не встановить наріжного каменя під радісні вигуки народу, який вигукуватиме: «Милість, милість йому!» (Зах. 4:4-7).
Так виконається кожна обітниця в Слові Божому. У розглянутому нами випадку той, хто розпочав будівництво дому, закінчить його (див. Езд. 3:10-13; 6:14-18), що буде ще одним підтвердженням пророчих слів. Це були дні немочі, дні малого, але це була справа Божа. Народи землі не виявляли жодної зацікавленості щодо того, що відбувалося в невідомому місці, на якому Господь нарік ім’я Своє, але Господь могутньо діяв. Правда була в руці Зоровавеля, і народ чинив відповідно до написаного, а очі Господа, які споглядають усю землю, радісно дивилися на все, що відбувалося (Зах. 4:9-10).
З Божої точки зору, в Єрусалимі відбувалася велика справа, бо там виконувалося Боже слово, яке вказувало на прихід Його Сина.
Захарій з відвагою запитує в ангела ще про одне: про значення двох оливок. Схоже, що пророк був повільний на розуміння, бо він не тільки запитує двічі, але й ангел не відразу відповідає йому. Замість цього ангел запитує його: «Хіба ти не знаєш, що це?» (Зах. 4:13). Зважаючи на все, пророк і сам мав розпізнати духовний зміст побаченого, але, зізнавшись у незнанні, він отримує відповідь: «Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі» (Зах. 4:14).
Для нього двома помазанцями були князь Зоровавель і первосвященик Ісус. Яхве поширював Своє свідчення через царя і священика.
У Книзі Об’явлення ми читаємо, що два свідки – це «дві оливки і два світильники, що стоять перед Богом землі» (Об. 11:4). Очевидно, що ці слова прямо пов’язані з видінням Захарія, але при цьому між ними є істотна різниця. В Об’явленні говориться про два свічники, а в Книзі пророка Захарія – про один. Причина проста: перед тим як Ізраїль стане одним світильникам Божим, з’являться два свідки, що символізують особисті свідчення. Тому замість свічника із сімома лампадами, що символізує досконале свідчення, два свідки описуються як два свічники. Дві оливки – це теж майбутні два свідки перед Богом, два помазаних сини в день відкидання Його Слова й нехтування Його імені. Вони прийдуть у силі й дусі Мойсея та Іллі й пророкуватимуть у силі Духа, поки звір і його послідовники не вмертвлять їх. У той час здаватиметься, що будь-яке свідчення про Бога припинилося, але Слово Господнє стоятиме, і коли з’явиться Господь для звільнення Свого народу, світильник із сімома лампадами буде відновлено.
