На четверте видіння можна подивитися з двох сторін. З одного боку, у ньому показано духовне очищення та юридичне виправдання Ізраїлю в останні дні, а з іншого боку, воно розкриває прекрасну й радісну для душі картину Євангелія.
Ісус – великий священик, соратник Зоровавеля, некоронований нащадок Давида, стоїть перед ангелом Яхве начебто на суді. Праворуч з’являється сатана, супротивник, що завжди обвинувачує народ Божий. Але йому не дозволяється про щось запитувати або засуджувати, хоча Ісус і одягнений у заплямований одяг. Сам Господь говорить: «Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?» (Зах. 3:1-3).
Це тривожна, але чудова картина. Ісус як священик стоїть перед Богом від імені всього залишку. Але одягнений він не в чистий одяг, як вимагав закон, а в заплямований одяг, що символізує моральне опоганення всього народу. З цією картиною добре узгоджується опис Ісаї: «У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще. Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані» (Іс. 1:5-6).
Повне опоганення Юди перейшло і на одяг, через що він став повністю негідним перед Богом. Хто міг би подумати, що Яхве прийме такий нечестивий народ? Супротивник міг би з великим успіхом висунути безліч обвинувачень біля престолу нескінченної святості, але Бог, коли в благодаті обирав Собі Ізраїль, знав про всі їхні майбутні падіння, тому не приймав ніяких обвинувачень. Він забороняє дияволові, говорячи про Своє вибрання Єрусалима й називаючи Ісуса, маючи на увазі весь народ, головешкою, що ніби вціліла у вогні. Саме таку безмірну милість можна чекати тут, тому що «дари й покликання Божі невідмінні» (Рим. 11:29). Бог каратиме народ, який грішить, але Він не дозволить сатані висунути жодного обвинувачення, бо Господь подбав про те, щоб грішник міг стати перед Ним. Після цього Захарій почув голос Яхве, що говорив до тих, хто стояв перед Ним: «“Здійміть з нього цю брудну одежу!” І сказав він йому: “Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні”» (Зах. 3:4).
Пророк був уражений до глибини душі, і, перейнявшись духом того, що відбувалося, вигукує: «Нехай покладуть чистого завоя на його голову!» (Зах. 3:5).
Це прохання за велінням Божим було відразу виконане, і тепер Ісус символізує вже не Юду, опоганеного гріхами й беззаконнями, а залишок, який відродиться в дні з’явлення сили Яхве, коли він очиститься від свого опоганення й примириться з Господом (Єз. 16:60-62).
У Біблії немає більш прекрасного опису Євангелія. Крім Юди, Ісус символізує бідного грішника, що приходить до Бога з усіма своїми гріхами й беззаконнями. Кожна душа мусить зустрітися з Ним саме в такий спосіб. Ніхто сам не може очиститися від своїх беззаконь і бути гідним того, щоб стати перед святим престолом. Але кожна душа, яка кається, нехай вона й покрита заплямованим одягом і провиною, може звернутися до Бога з упевненістю в тому, що зможе знайти милість та очищення.
Ворог обмовлятиме, але Яхве не слухатиме його, бо Він дивиться на справу Господа Ісуса Христа, яку Він здійснив на хресті і «гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців» (Іс. 53:12). Проти такого клопотання не має жодної сили будь-який підступ сатани. Кров Ісуса Христа говорить голосніше, аніж кров Авелева, тому про кожного віруючого грішника Він може сказати: «Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?» (див. Зах. 3:2).
Ідеться не тільки про юридичне виправдання, але й про моральне очищення, бо кого Бог виправдав, того й очистив. Коли ми народжуємося від Слова й Духа, Він вірою очищає наші серця.
Після того як Ісус був виправданий, очищений, одягнений у новий одяг та вбраний у вінок, ангел Господній закликає його слухати слово Господа Саваота, ходити Його шляхами й бути на Його сторожі. Ангел запевняє, що якщо Ісус буде вірним і відданим, то судитиме дім Божий, спостерігатиме за дворами Його: «…дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут», тобто бути разом з ангелами, які беззаперечно виконують будь-який наказ преславного й святого Бога (Зах. 3:7).
Тому викуплені Богом покликані до того, щоб служити Тому, Хто їх урятував, як головешку з вічного вогню. Так і в майбутньому відроджений та очищений Ізраїль з радістю коритиметься голосу Того, Хто впокорить його в день сили Своєї.
Про Ісуса і його співслужителів сказано, що вони – «мужі знаменні» (Зах. 3:8), що тільки підтверджує думку про те, що вони були прообразами Христа. Відразу говориться: «…бо ось Я приведу Свого раба ПАГІНЦЯ». У цьому місці Письма Господь Ісус не вперше називається цим ім’ям. Ісая кілька разів пророкував про день, коли «пагінець Господа» з’явиться в красі й славі (Іс. 4:2; 11:1). Єремія двічі писав про праведну Галузку Давида, яку назвуть «Яхве Цидкену» або «Господь – праведність наша» (Єр. 23:5-6; 33:15-16). Тому Захарій тільки повторює тут, а також у тексті Зах. 6:12, те, що було відкрите Богом раніше.
Про Галузку говориться як про камінь із символом досконалого знання (Зах. 3:9), тобто сімома очима. Це Камінь спасіння, який колись був відкинутий будівельниками, камінь спотикання. Незабаром він упаде з небес, про що було відкрито в видінні Навуходоносора (Дан. 2). Цей камінь розіб’є в порох ворогів Господа і в один день знищить усе беззаконня на Палестинській землі. Після цього збережений залишок увійде в благословення Царства Месії; тоді кожен запрошуватиме ближнього «під виноград і під фіґове дерево» (Зах. 3:10).
Цей дивовижний розділ закінчується раптово, але такий стиль властивий Захарієві, бо в його книзі часто зустрічаються несподівані закінчення й різкі зміни теми.
