Порівнюючи вірш Зах. 1:1 з початковими словами пророцтва Огія, можна помітити, що між початком служінь цих двох пророків минуло близько двох місяців. Завдяки хвилюючому пророцтву Огія, совість народу пробудилася, і розпочалося будівництво дому Господнього. Сьомого місяця він знову звертається до народу, але вже зі словами підтримки й підбадьорення, говорячи про майбутній славний день Месії. Наступного, восьмого місяця правління Дарія Бог спонукав Захарія звернутися до народу. Спочатку він закликає до самоосуду, а потім докладно описує те, про що Огій сказав дуже коротко (див. Ог. 2:6-9).
Багато тлумачів Письма звертали увагу на особливий зміст вжитих у першому вірші імен: «Захарія, сина Берехії, сина Іддового». Ім’я Захарій означає «Яхве благословляє», а ім’я Ідда – «призначений час». Тому цей вірш можна перекласти так: «Яхве пам’ятає, Яхве благословляє в призначений час». Коли настане призначений час благовоління до Сіону, прийде благословення й здійсняться всі обітниці Господні. Якщо комусь таке тлумачення здасться дивним, то згадаємо, як апостол, за натхненням Духа Святого, пише про значення імен і порядку, в якому вони записані, стосовно Мелхиседека, царя Салима (див. Євр. 7:2). Це дивне місце Письма ясно показує, що в біблійних іменах і назвах закладений величезний зміст, з якого можна отримати повчання набагато більше, аніж ми деколи очікуємо.
Перше звернення Захарія записано у віршах Зах. 1:2-6, які утворюють вступ. Пророк застерігає народ, щоб після повернення з полону й під час відновлення храму він не повторював помилок своїх батьків. На жаль, це застереження було незабаром забуте.
Господь прогнівився на їхніх батьків, віддавши їх ворогам-язичникам за гріхи. Тепер Бог закликає дітей тих батьків, що так багато грішили, навернутися до Нього усім своїм серцем, і тоді Він навернеться до них і з’явиться як Заступник, Господь Саваот. Їм варто було прислухатися до слів Господа й не чинити так, як їхні батьки, які не прислухалися до попереджень пророків про наближення Ассирійського та Вавилонського полону. Він закликав їх: «Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих!» (Зах. 1:4), але вони знехтували Його словом. Що ж трапилося з тими, хто насмілився так нехтувати словом живого Бога? Вони випробували на собі Його гнів і на власному досвіді переконалися, що слово Його незмінне. Знаходячись у країні свого ворога, вони зі смутком визнали: «Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами» (Зах. 1:6). Таким чином, Бог прославився навіть в їхньому приниженні й поразці. Це надто важливий і серйозний урок для нас!
Далі Захарій описує вісім видінь, які були пов’язані між собою (Зах. 1:7). Судячи з усього, всі ці видіння були дані пророку четвертого й двадцятого дня одинадцятого місяця, «другого року Дарія». Перше видіння описується й частково тлумачиться у віршах Зах. 1:7-17. Заради зручності ми назвемо його «муж між миртами».
Пророк бачив чоловіка на червоному коні в глибині миртового гаю, «а за ним коні червоні, руді та білі». У відповідь на запитання здивованого пророка: «Що це, мій пане?», ангел відповів: «Я тобі покажу, що це таке» (Зах. 1:8-9).
Після цього вершник на червоному коні, двічі названий мужем, а пізніше – Ангелом Яхве (Зах. 1:11), сказав: «Це ті, що Господь їх послав обійти землю» (Зах. 1:10). Потім, нібито розповідаючи про виконане завдання, вершники[1], про яких до цього нічого не говорилося, відповіли ангелові Господньому, говорячи: «Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно» (Зах. 1:11).
Вершник на першому коні – це, схоже, Ангел завіту вибраного Господнього народу. Інші коні – це ангели Божі, що діяли серед язичницьких народів. Зверніть увагу, що вони були послані Господом і поставлені Богом. Нещодавно Бог через них карав Ізраїль, який грішив, а тепер настав мир, під час якого язичницькі народи залишалися повністю байдужими до Авраамового насіння.
Тому Ангел Яхве вигукує: «Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ?» (Зах. 1:12). Вавилонському полону настав кінець, і Кір дозволив юдеям повернутися в Єрусалим. Хоча залишок і повернувся в рідну землю, сильні держави не звертали жодної уваги на народ, що мав стати головним серед усіх народів. Тому Ангел і ставить це запитання, на яке отримує добру й втішну відповідь Яхве.
У цьому описі видіння складно відрізнити Ангела Яхве на коні між миртами (який насправді є Самим Месією, Ангелом-Заступником за Ізраїль, про якого написано також у тексті Об. 8:1-4), від ангела, що пояснював Захарієві зміст видіння. Саме останній ангел дає пророцтво Захарію, говорячи: «Клич, говорячи: “Так говорить Господь Саваот: піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням. І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому”» (Зах. 1:14-15).
Горді язичницькі народи шукають тільки свого, а до вибраних Божих ставляться зі зневагою й зарозумілістю. Але Він бачить, що вони лише наповнюють чашу своїх беззаконь.
Визначеного часу, як про це вже говорилося у зв’язку із пророчим значенням вжитих у першому вірші імен, Яхве виступить на захист Свого народу й поверне його в Єрусалим. Народ, якого довго зневажали язичники, знайде милість і благословення нового завіту. Храм буде відновлено, і буде він величнішим від колишнього. Про це йдеться в останніх восьми розділах Книги пророка Єзекіїля. «Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима» (Зах. 1:16-17), і це величне, незрівнянне місто буде відновлене з руїн.
Надто важливо відрізняти саме видіння від його тлумачення. У віршах Зах. 1:8-13 описується видіння, а у віршах Зах. 1:14-17 – його Божественне тлумачення. У цих видіннях говориться про Юду та Єрусалим, а про церкву нинішнього часового відрізку узагалі не йдеться. Ті, хто полюбляє знаходити у всьому духовний зміст, приписують цьому місцю Письма саме таке значення, однак воно повністю спотворює його зміст.
[1] Деякі тлумачі вважають, що на інших конях вершників не було і що самі коні символізують неприборканих язичників. Однак це означає, що коні мали б говорити, а такий образ занадто безглуздий і недоречний.
