Захарій, подібно до Огія та Малахії, пророкував після полону. Він був одним із тих, хто прийшов із Вавилона разом із Зоровавелем (народившись у чужій землі), і проголошував слово Господнє залишку, що повернувся у свою землю. Огій мав розбудити народ від лінощів і егоїзму, а пророцтво Захарія, яке прозвучало згодом, було призначене для підбадьорення народу й допомагало йому жити у світлі прийдешньої слави. Тому Захарій здебільшого говорив про прихід Месії і Його праведне правління. Приємно споглядати вірою ті дні, коли на землі настане небесне блаженство, бо тоді ми бачимо справжню ціну тимчасових благ цього лукавого віку. Надія на прихід Господній очищає душу, яка її має: «І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він» (1Ів. 3:3).
Тому, нехтуючи вивченням цієї книги, церква дуже багато чого втратила. Не можна забувати, що хоча старозавітні пророки й не говорили про зібрання святих нашого часу, які є Тілом Христовим і є Нареченою Агнця, вони можуть отримати велике повчання від усього, що Яхве говорив Ізраїлю. І тоді для посвяченої душі буде досить того, що в центрі майбутньої слави перебуватиме Христос. А якщо Він має до цих пророцтв прямий стосунок, то кожен, хто любить Його, знайде духовну радість у тому, щоб простежити всі події, які ведуть до Його звеличення та встановлення Його Царства.
Захарій пише про різні події, пов’язані з приходом Месії, провіщаючи «Христові страждання та славу, що прийдуть по них» (1Пет. 1:11).
У Книзі пророка Захарія легко можна побачити дві частини. У перших шести розділах описується видіння пророка, а в останніх ми бачимо засноване на цих видіннях повчання. Окрім того, у кожній із цих частин є безліч підрозділів, про які ми говоритимемо в процесі вивчення.
Очевидно, Захарій, подібно до багатьох своїх попередників, помер насильницькою смертю від рук юдеїв, які повернулися з Вавилона, коли народ знову опинився в занепаді. Господь Ісус говорив: «Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крові Авеля праведного, аж до крові Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертовником!» (Мт. 23:35). За цю кров відповідатиме покоління, яке доповнювало провину своїх батьків.
Можливо, Господь, говорячи про мученицьку смерть Захарія, сина Варахії, якого каменували на подвір’ї храму (2Хр. 24:20-21), мав на увазі саме його. Але варто зауважити, що цей Захарій був із роду Єгояди. Проте, не маючи серйозних доказів протилежного, логічно припустити, що Захарій, син Варахіїн, – це не хто інший, як пророк, до пророцтв якого ми й звернемося за наставництвом і повчанням.
Існує юдейський переказ про те, що цей пророк помер саме такою смертю. Дарбі (N. J. Darby) у своїй книзі «Абсурд невір’я» (Irrationalism of Infidelity) пише, що «в юдейському Таргумі сказано, що Захарій, син Ідди, пророк і священик, був убитий у святилищі».
Оскільки в рабинів не було ніякого бажання підтверджувати сказане Ісусом, це свідчення набуває особливої ваги.
