Робота з будівництва дому Господнього, яка тривалий час залишалася занедбаною, тривала близько місяця, коли через пророка Огія знову пролунало слово Господнє. Цього разу це були слова не викриття, а підтримки й схвалення для начальників і народу (Ог. 2:1-2). Так Бог підтримує й утішає серця тих, хто Його визнає, якими б немічними й бідними вони не були.
Звучить три запитання: «Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він супроти того, як ніщо в ваших очах?» (Ог. 2:3). Із Книги Ездри ми знаємо, що серед залишку були «старші, що бачили перший храм» (Езд. 3:12). Вони гірко плакали, коли побачили, що відбудований храм не йшов ні в яке порівняння з колишнім. Цей плач майже заглушив радісні вигуки молодих, які щойно повернулися з Вавилона, де вони жили серед пригноблення й ідолопоклонства.
Але Бог запевняє, що в майбутньому будуть благословення більші, ніж у минулому, і саме ця надія стає словом розради. Господь говорить: «А тепер будь мужній… бо Я з вами… а дух Мій пробуває серед вас, не бійтеся!» (Ог. 2:4-5).
Незважаючи на спустошення, поділення й розпорошення, зібрані навколо імені Яхве на підставі Слова Його з радістю усвідомлюють, що Він і Його Дух перебувають посеред них. Тому вони можуть зміцнюватися й нічого не боятися.
Подібне слово розради звучить і для Філадельфії в останній книзі Біблії. У святих було «мало сили», але Боже Слово і Його ім’я перебували вічно, а святий та правдивий Бог перебував серед них. Розділення та розбрат не можуть цього змінити; жодне зібрання віруючих не може стверджувати, що тільки воно є вірним залишком, і виключати всіх інших, адже «де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20). Нехай ці слова послужать розрадою кожному, навіть найменшому зібранню святих, котре в духовному сенсі схоже на залишок за днів Огія.
Господь не просто перебував із народом у Дусі. Народ мав надію на Його особистий прихід і тому радів у складних обставинах. «Ще раз, – а станеться це незабаром, – і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл! І затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів[1], і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот» (Ог. 2:6-7). «Коштовності всіх народів» – це не хто інший, як наш Господь Ісус Христос. Коли Він прийшов першого разу, Його відкинули. Але Він прийде знову, з’явившись у славі, про яку спрадавна пророкували пророки. У цей храм (який був оновлений і розширений Іродом), Він і прийшов, але Його не прийняли. У храм, відбудований в останні дні, Він знову прийде, щоб прийняти царство й царювати за правдою.
Залишок був надто бідний, щоб із пишністю прикрасити храм, проте все золото й срібло належить Господу. Тому, коли настане визначений час, ніщо не зможе завадити з’явленню Його слави. «Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Господь Саваот» (Ог. 2:8-9). Переважна більшість тлумачів Письма вважає, що, незважаючи на скромність цього храму, він був величнішим за храм Соломона, бо був освячений присутністю Сина Божого.
Однак у цьому місці Письма йдеться, очевидно, про інше. «Слава цього останнього дому» – це, поза всяким сумнівом, слава храму в Тисячолітньому царстві, описана пророком Єзекіїлем (Єз. 40-48). Люди можуть говорити про різні храми, а Бог говорить про один. Чи йдеться про дім, збудований Соломоном, Зоровавелем чи Іродом, про той, який у невір’ї відбудує Юда в годину майбутньої скорботи, або про наступний храм у Тисячолітньому царстві – усі вони називаються храмом, або домом Божим. Але для Господа це один храм. У древньому храмі кожна його частина свідчила про Божу славу. У цей храм Він прийшов із благодаттю, щоб бути відкинутим. У цьому храмі засяде людина гріха. Після очищення цей храм стане центром поклоніння на землі в Тисячолітньому царстві. У сьогоднішній час, час таємниці, Бог не живе в жодній споруді. Усі віруючі впродовж історії церкви являють собою святий храм у Господі. А всі святі, котрі живуть у певний час, – це дім Божий, побудований з живого каміння, що зібралися навколо Живого Каменя.
Розглянуте нами пророцтво говорить не про цей духовний дім. Ідеться про землю, тобто, про земне.
У віршах Ог. 2:10-14 розкривається інший аспект істини. Перехід від попередньої теми здається дуже різким, однак цього вимагав стан народу. Відповідаючи на запитання Огія, священики сказали, що «ось несе хтось освячене м’ясо в полі своєї одежі, і доторкнеться полою своєю» до звичайної їжі, то вона не освятиться. З іншого боку, вони засвідчили, що опоганений від дотику до мертвого, опоганює все, до чого доторкається. Таким був стан народу. Він весь був опоганений і став нечистим перед Богом. Але цей стан давав місце благодаті Божій – незважаючи на нечистоту народу, Господь прийняв його в благословення. При цьому Він нагадує народу, що так відбулося тільки з Божої волі, а не через їхні вчинки. Хоча вони й були опоганені, але звернулися до Бога й схилилися в покорі Йому, тому Господь виступив на їхній захист.
Далі Господь протиставляє їх минулу байдужість до Його дому з теперішньою завзятістю за словом Його (Ог. 2:15-19). Раніше бідність, спустошення й черствий хліб були їхньою долею, а тепер, «від того дня, коли був заснований Господній храм», Він благословив і помножив плоди, як і сказав задовго до цих подій: «…бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!» (1Сам. 2:30).
Ми ж можемо бути впевнені в тому, що той, хто ставить Бога на перше місце, ніколи не буде посоромлений. «…Від цього дня Я поблагословлю їх» – це обітниця для всіх, хто засуджує зло й ходить в істині.
Цей розділ завершується ще одним посланням від Бога, яке пролунало того самого дня. Воно було адресоване тільки Зоровавелю, некоронованому сину Давидовому, котрий був поставлений начальником над Юдеєю. Йому Господь говорить про те, що потрясе небо й землю, що скине царства язичників, а він, Зоровавель, залишиться перед Богом, немов печатка: «…бо Я тебе вибрав, говорить Господь Саваот» (Ог. 2:23).
Із роду Зоровавеля вийде князь, який представлятиме на землі Сина великого Давида (який теж буде прямим нащадком царя Давида), того дня, коли народи побачать велич останнього храму.
[1] В більшості перекладів фраза «прийдуть коштовності всіх народів» звучить як «прийде Той, що його бажають усі народи». – Прим. ред.
