Чудово, що хоч на деякий час, перш ніж продовжиться розповідь про гріх та падіння, ми можемо звернути свій погляд на описану в першій половині розділу радісну картину.
Перші три вірші – це майже точна копія написаного пророком Ісаєю (див. Іс. 2:2-4). Не потрібно здогадуватися, хто в кого запозичив ці вірші. Ми говоримо не про літературний твір людини, а про натхненне Боже слово. Бог говорить, що свідчення двох людей – істина; тому й обітницю про благословення Тисячолітнього царства Господь передав через Михея та Ісаю. Цим Він підтверджує, що двоє цих пророків писали не від себе, а під керівництвом Духа Святого, і нас не повинно дивувати, що в обох уривках вжиті однакові слова.
В останні дні, на які вказує все пророцтво, «гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір» (Мих. 4:1). Храм у часи Тисячолітнього царства стоятиме не на горі Моріа, а на рівній величній височині. Це місце буде підніматися над усією іншою землею і виникне після змін ландшафту, які стануть результатом великого землетрусу. Він постане, коли стопи Господа Ісуса стануть на Оливній горі (див. Єз. 40:2; 48:8-12; Зах. 14:4).
Саме на цьому піднесеному місці буде знаходитися дім Божий усієї землі; до нього приходитимуть народи для поклоніння Господу та щоб пізнати Його шляхи. Із цього святилища вийде закон і слово Господа – з Єрусалима, великого міста майбутнього віку.
Тоді закінчаться часи язичників, а вся делегована влада буде скасована. Настане з’явлення колись відкинутого Господа Ісуса, «що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі» (1Тим. 6:15-16). Він правитиме справедливо та встановить вічну правду. Народи більше не підніматимуть меча одне проти одного, всі види зброї будуть знищені й перетворені на сільськогосподарські знаряддя праці.
У ті дні всесвітнього благословення не буде прокляття бідності, не буде суперечок про майно, не буде прагнення заволодіти тим, чим людина не може управляти. У задоволенні й достатку «буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив». Те, чого люди намагалися досягти за допомогою соціалізму або інших зовсім нереальних економічних теорій, буде досягнуто. Такий порядок речей збережеться протягом тисячі років завдяки особистому пануванню Того, Хто гідний цього (Мих. 4:1-4).
У Книзі пророка Ісаї немає слів, які є в пророка Михея 4:4, а відразу після написаного у вірші Мих. 4:3 є заклик ходити шляхами Господніми. Михей описує картину більш повно, після чого дає прекрасну відповідь залишку на заклик: «Усі бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога, а ми будем ходити Ім’ям Господа, нашого Бога, на віки віків!» (Мих. 4:5; див. Іс. 2:5). Так проявляється віра, що тримається обітниць, відтак віруючий може сьогодні жити в славі, що відкриється тільки в майбутньому.
Але перш ніж настане цей переможний день, народ, якому тоді буде повернуто колишнє панування, через свої гріхи розпорошиться серед народів. Господь Сам збере їх разом, щоб утвердити сильне царство. Пророк Михей говорить далі про те, як Яхве збере Свій переслідуваний залишок, щоб Своєю силою повернути їм землю батьків. Народ як такий (бо він залишиться в невір’ї та прийме антихриста) ніколи не буде відроджений; замість того в останні дні залишок, який покається, стане початком нового народу на Обіцяній землі, і «зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепер й аж навіки». Тоді дійсно Ізраїлю буде дано колишнє панування, а Єрусалим стане місцем радості всієї землі (Мих. 4:6-8).
Однак перш ніж здійсниться це славне пророцтво, відбудеться багато інших подій. Дочка Сіону буде, немов породілля, і спочатку переживе період болю й страждань. Її поведуть у Вавилон, де вона стане посміховиськом для язичників, які не побачать її краси й не знатимуть про її дивовижне призначення. Вороги звеличуватимуться над нею, поки не настане день її благовоління, поки не з’явиться Сам Господь, щоб звільнити й викупити її. Він визволить її й навіки благословить її. Усі багатства того дня будуть віддані Тому, Хто подарував їй радість, Йому належатиме все (Мих. 4:9-13).
