Серед книг так званих малих пророків Книга пророка Йони вирізняється тим, що в ній немає жодних пророцтв як таких, крім пророкування про загибель Ніневії, яка мала настати через сорок днів, але не настала. Та все-таки це пророча книга, і саме як на пророчу книгу на неї двічі посилався наш Господь Ісус Христос. Будь-яка духовна людина побачить, що вся історія про Йону, або, принаймні, її частина, написана для нашого повчання, що сама собою вона є пророцтвом про історію Ізраїлю, а Йона – це прообраз дивної таємниці смерті й воскресіння Господа Ісуса Христа.
І все-таки ця така піднесена й глибока книга часто стає предметом глузувань невіруючих мудреців, а для недуховних релігійників, які не навчилися схилятися перед авторитетом Слова Божого, – загадкою. Колись у наукових колах було модно насміхатися над «рибою Йони», яка проковтнула людину, бо через свою анатомічну будову вона не може цього зробити. Однак пізніше стало відомо, що кашалоти, які колись жили в Середземному морі, цілком можуть проковтнути людину. Так іще раз стає очевидним, що раціоналізм не має під собою основи, а Святе Письмо заслуговує на повну довіру.
Ніхто з мудрих і вдумливих дітей Божих не стане сумніватися в богонатхненності книги, правдивість якої була підтверджена Самим Господом Ісусом. Цікаво, що найбільше нападкам з боку критиків піддавалася Книга Повторення Закону, остання частина Книги пророка Ісаї, Книга пророка Даниїла й Книга пророка Йони, хоча саме їхня автентичність була підтверджена Тим, Хто не може обманювати (див. Чис. 23:19). Той, Хто знав усе, цитував Книгу Повторення Закону як правдиве Слово Боже, коли в пустелі розмовляв із сатаною. Читаючи слово в синагозі в Назареті, саме із Книги пророка Ісаї Ісус узяв слова, через які промовляв Дух Святий. Подібним чином Він застерігає про «гидоту спустошення», про яку говорив пророк Даниїл, а також без вагань заявляє, що Йона, побувавши в череві риби, став знаменням для ніневітян. Великою є богозневага тих, хто, попри все це, звеличується над цими богонатхненними книгами Письма та вважає себе мудрішим за Всевидючого Бога!
Коли саме жив Йона, ми не знаємо. Нам відомо, що його пророцтво виконалося в той час, коли Ізраїлем правив Єровоам II, однак чи було пророцтво проголошене за днів життя Єровоама, невідомо. У Письмі лише сказано, що «Він вернув Ізраїлеву границю відти, де йдеться до Гамату, аж до степового моря, за словом Господа, Бога Ізраїлю, що говорив через раба Свого Йону, сина пророка Амміттая, що з Ґат-Гахеферу» (2Цар. 14:25). І хоча може здатися, що Йона жив і пророкував саме тоді, це не обов’язково так, бо він міг проголосити своє пророцтво, яке здійснилося в цей час, задовго до того. У будь-якому випадку, Богові не було завгодно відкрити нам точний час народження й смерті пророка, тому нам це й не важливо знати. Але те, що він народився в Гахефері, має велике значення, тому що цей факт спростовує думку юдеїв, які говорили: «…досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї» (Ів. 7:52). Гахефер знаходився в Галілеї, і це лише один із прикладів того, як легко можна здобути перемогу в суперечці з неосвіченими в Письмі людьми, котрі вигадують щось, не засноване на Слові Божому. Дуже важливо «усе досліджувати», але триматися треба тільки доброго (див. 1Сол. 5:21).
Великою темою цієї книги є, поза всяким сумнівом, суверенна Божа влада. На це вказують такі часті вислови, як «Бог призначив» або «Бог звелів». Що б не планувала й не робила людина, всім керує Бог, роблячи все заради слави Свого імені.
Отже, ми переходимо від вступу до розгляду самої Книги пророка Йони.
