Продовжуючи говорити про події дня Господнього, пророк докладно описує довгоочікувані часи явлення сили Яхве.
Варто пам’ятати, що вислів «той день» часто вживається стосовно царства й не має ніякого зв’язку з добою як такою. Навпаки, відповідно до раніше згаданого тексту, «день Господній» охоплює період, починаючи від Великої скорботи й закінчуючи часом, коли небо й земля проминеться і почнеться день Божий, тобто, день вічності (див. 2Пет. 3:10).
Письмо говорить про чотири дні, що символізують особливі періоди часу. Час реального життя називається «днем людським». Судний престол Христа буде виявлений у «день Христа» (Флп. 1:6,10). Потім настане «день Господній», протягом якого колись відкинутий Господь буде правити на землі. А «день Божий» – це вічність, про нього згадується тільки у вірші 2Пет. 3:12.
Звідси стає очевидним, що в розділі, який ми розглядаємо, у перших його віршах ідеться про третій день. «Бо ось тими днями та часу того, коли долю Юді та Єрусалима верну, то зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафатову, і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою, за Ізраїль, що його розпорошили поміж народами, а Мій край поділили» (Йоіл. 4:1-2). Схоже, що про цей же «день» говорить Ісус Христос (див. Мт. 25:31-36). У цих віршах яскраво описується славний прихід Сина Людського, Котрий сяде на престолі, щоб судити народи, що житимуть на той час на землі.
Багато тлумачів зауважували, що опис цього суду дуже відрізняється від останнього суду перед Великим білим престолом (див. Об. 20). Під час останнього суду померлі нечестиві люди будуть засуджені й укинуті в озеро вогняне, а праведники воскреснуть у славі тисячею років раніше. З іншого боку, суд, на якому вівці будуть відділені від козлів, відбудеться над народами, що житимуть на землі, коли Христос з’явиться, щоб прийняти Царство. Це відбудеться до настання Тисячолітнього царства, а суд Великого білого престолу відбудеться після нього. У Євангелії говориться про те, що вівці одержать нагороду за те, що прийняли братів Христових, тобто юдейський залишок, а козли будуть засуджені за байдужість і навіть жорстокість стосовно них (див. Мт. 25). Про подібний поділ Йоіл говорить в уривку, що є зараз перед нами.
Син Людський установить Свій престол у долині Йосафата. Неможливо точно сказати, де ця долина знаходиться, Бо в Письмі про неї згадується тільки в одному місці. Відомо, що нині між Єрусалимом та Оливною горою існує долина з такою назвою. Однак цілком імовірно, що таку назву вона одержала лише завдяки цьому пророцтву. У часи Йоіла вона так не називалася, а одержала цю назву лише в четвертому столітті християнської ери. Якщо ж слово «Йосафат» перекласти дослівно, то все стає ясним – воно значить «долина суду Яхве».
У цій долині Господь сидітиме на престолі, щоб судити народи, які гнітили Його розпорошений народ, продавали його в неволю й раділи його занепаду. Звичайно, Сам Бог, здійснюючи покарання, дозволив їм переслідувати ізраїльтян, але це не зменшує провину гнобителів. А тому Тир і Сидон, разом з усіма іншими, хто переслідував юдеїв, одержать відплату відповідно до чиненого (Йоіл. 4:3-8).
Немає сумнівів у тому, що в розділі 25 Євангелія від Матвія йдеться про ставлення до залишку, котрий утікатиме від переслідувань антихриста. А тому кожен, хто допомагатиме їм, стає на бік правдивого Помазанця, а той, хто проявляє байдужість, – на бік лжепророка. Ті, які «підуть… на вічне життя» (Мт. 25:46), будуть народжені згори, про що засвідчать їхні вчинки.
У Новому Завіті ми читаємо про те, чого Бог не відкрив через Йоіла, і тоді стає зрозумілим, про який суд ідеться.
Заклик, що звучить у віршах Йоіл. 4:9-17, робить це гранично ясним. Сильні з язичників почують заклик і прийдуть у землю Еммануїла. Перекувавши знаряддя праці на зброю, вони прийдуть у великій кількості й оточать Єрусалим, відповідно до пророцтв (див. Зах. 14; Об. 19). Вони захоплять усю землю, а залишок Ізраїлю, що приліпиться до Господа, залишиться без людської підтримки. Тому в найрозпачливіший момент вони заволають: «…туди, Господи, спустиш лицарство Своє» (Йоіл. 4:11). Знаючи, що настав час святим прийняти царство, у скорботі вони звернуться до небес, благаючи про те, щоб зійшов колись відкинутий ними Месія зі Своїм славним воїнством. Відповіддю на їхню молитву стане прихід Того, Хто сидітиме на білому коні, з небесним воїнством, про що говорить Іван (Об. 19). Цей Вершник учинить суд над воїнством народів.
Але це ще не все. За цим відбудеться суд, на який прийдуть усі народи: «Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля» (Йоіл. 4:12). Ця подія називається «годиною жнив»: «…пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати» (Об. 14:14-16). Однак на суді, де пшениця буде відділена від куколю, будуть не тільки язичники. Відступники з юдеїв, що поклонилися антихристові, котрий дозрів, немов той виноград, будуть кинуті в точило гніву Божого (Об. 14:17-20). Тому написано: «…приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, – бо зло їхнє розмножилось!» (Йоіл. 4:13).
У вірші Йоіл. 4:14, який дуже часто неправильно витлумачується, змальована похмура картина. «Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині!». Це день проголошення рішення суддею, а не можливості прийняти Христа. Йосафатова долина стане великим током, де Бог відокремить усіх, хто ввійде в Його Царство, від тих, хто піде на вічне покарання. Тоді увесь всесвіт потьмяніє в променях слави Розп’ятого (Йоіл. 4:15)!
Господь Воїнств «загримить із Сіону, та з Єрусалима Свій голос подасть», потрясаючи суспільний і політичний устрій небес і землі разом з усяким релігійним лицемірством. Того дня Сам Господь буде надією для Свого народу й силою Ізраїлю (Йоіл. 3:16).
Так розпочнеться довгоочікуване Царство Сина Людського, і тоді весь Ізраїль дізнається, що Яхве – Це його Бог, Який живе на Сіоні, Своїй святій горі. Єрусалим перестануть топтати язичники, його беззаконня закінчиться, і він насправді стане святинею, яку ніколи більше не топтатимуть чужинці (Йоіл. 4:17).
Останні чотири вірші стосуються цього славного часу, а згадане в них спустошення Єгипту не буде останнім, про що свідчать інші місця Письма. «І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб’ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім» (Йоіл. 4:18). У цьому вірші ми читаємо про достаток і відновлення, про що більш докладно сказано в пророцтві Єзекіїля (Єз. 47).
Єгипет та Едом будуть засуджені за те, як раніше ставилися до Юди. Едом як народ буде назавжди згладжений з обличчя землі, про що проголошує пророк Авдій, а Єгипет, після покарання за гріхи, буде відроджений (див. Іс. 19:18-25). Часи скорботи Юди увінчаються дорогоцінним плодом, що веде до повного відродження й благословення. Очистившись від опоганення перед Тим, Хто житиме серед народу у вибраній столиці, місті Сіоні, «Юдея жити буде повіки, і Єрусалим – з роду в рід» (Йоіл. 4:20). «І помщу за їхню кров, що за неї Я ще не помстив, і буде Господь пробувати на Сіоні!» (Йоіл. 4:21).
У більш докладному роз’ясненні змісту цього уривка не було б ніякої потреби, якби в наш час не звучали безглузді його тлумачення. їхні прихильники, поширюючи огидні віяння сучасної релігійної моди[1], за допомогою цих віршів уводять простодушних в оману. Вони стверджують, що вже в цьому світі залишок, який очиститься (!) від усіх беззаконь, що призводять до природної смерті, отримає фізичне безсмертя. Однак контекст абсолютно ясно вказує на те, що в цих віршах ідеться про очищення Юди за тілом від крові його ворогів, якою той опоганиться в часи небаченої Великої скорботи. І відтоді Юда стане святинею Господа.
Ця думка підтверджується уривком, де Господь говорить про цей славний час так: «…коли нечистоту Господь змиє з сіонських дочок, а кров Єрусалима сполоще з-посеред його духом права та духом очищення» (Іс. 4:4). Про пророків і священиків Юди сказано, що вони були людьми, які сліпо бродили по вулицях, що вони «поплямовані кров’ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього» (Пл. Єр. 4:14). Через убивство Праведника весь Ізраїль опоганився, але того дня кров опоганення буде змита, і Господь знову стане жити з ними. Можна було б навести й багато інших текстів Святого Письма, але для розуміння змісту написаного цілком достатньо тих, які ми розглянули.
На цьому закінчується пророцтво Йоіла. Він показав своїм слухачам і читачам славу Месії у всій її повноті, і цим обмежується земний зміст цього пророцтва. І тільки коли в Новому Завіті розкрилися до того невідомі таємниці, ми дізналися про те, що Бог приготував тим, хто любить Його, що Він дає тим, хто ввійде в Його вічний спокій, коли «вже часу не буде» (Об. 10:6).
[1] Я маю на увазі «Летючий сувій» («Flying Roll») – вчення, що викладається у виданні «Першопроходець мудрості» («Pioneer of Wisdom»), котре широко розповсюджується в Англії, її колоніях і в Америці.
