Різниця між пришестям Господа і Його явленням полягає в тому, що в першому випадку Він приходить за Своїми святими, а в останньому зі Своїми святими. Царство, тому, завжди пов’язане з Його явленням, бо саме тоді Він прийме Свою владу, і «заволодіє від моря до моря, і від ріки – до краю землі» (Пс. 71:8). Ця подія станеться абсолютно несподівано. Занурений у глибокий сон і глухий до усіх застережень світ, що перебуває в глибокій помилці, нав’язаній йому, повірить брехні, обману сатанинському і довіриться його шедевру – антихристові. Люди, нарешті, знайдуть своє щастя в забутті Бога; і тому «як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, – так буде і в пришестя Сина Людського» (Мф. 24:38-39). Більше того, усе це буде так несподівано, обрушуючись з жахом на уражений і безтурботний світ, «як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій» (Лк. 17:24).
Але щоб краще зрозуміти цю подію, необхідно побачити загальну картину того, що відбувається в майбутньому. Ближче до завершення Великої скорботи існуватиме коаліція ворожих сил, спрямована проти юдеїв. Так про це говориться в одному з Псалмів: «Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх. Сказали: “Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля”» (Пс. 82:4,5).
Головними дійовими особами в цій конфедерації будуть, вочевидь, Ассур, про якого так часто говорить Ісая (див. Іс. 10:24; 14:25); іншими словами, цар північний або невеликий ріг (див. Дан. 8), перший «звір», тобто голова відродженої Римської імперії і лжепророк – антихрист (Одкр. 13:1-9). Захарія також говорить про це, коли промовляє в ім’я Господнє: «Ось, Я зроблю Єрусалим чашею несамовитости для всіх навколишніх народів, і також для Іуди під час облоги Єрусалима. І буде у той день, зроблю Єрусалим тяжким каменем для всіх племен; усі, що будуть піднімати його, надірвуть себе, а зберуться проти нього всі народи землі» (Зах. 12:2-3).
Це сатана, як завжди, той, хто надихає серця цих ворогів Ізраїлю, але Господь використовує їх, щоб покарати Свій відступницький народ, тому Захарія також каже: «Ось настає день Господній, і розділять награбоване у тебе серед тебе. І зберу всі народи на війну проти Єрусалима» (Зах. 14:1-2). У книзі Одкровення описані й інші головні дійові особи цих подій, хоча їх злість спрямована проти Агнця і проти Його святих, і ймовірно, тому там дається подальший опис їх дій, коли вони побачили явлення Христове. Іоанн каже: «І побачив я звіра і царів земних, і воїнства їх, зібраних, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його» (Одкр. 19:19).
Сполучаючи ці описи, разом з додатковими деталями, які ми знаходимо в пророцтві Захарії, можна зробити послідовність подій. Усі народи збираються, щоб воювати проти Єрусалиму, «і візьмуть місто, і розграбовані будуть доми, і збезчещені будуть дружини, і половина міста піде у полон; але решта народу не буде знищена в місті» (Зах. 14:2). Але в мить, коли вони мститимуться бідним людям, коли злісні плани сатани будуть близькі до свого завершення, «тоді виступить Господь і ополчиться проти цих народів, як ополчився у день брані» (Зах. 14:3).
Але це не зупинить сатану і тих, хто служить йому, їх злість досягне апогею. Ведені «звіром» і лжепророком, який давно вже шукав випадку стерти ім’я Боже і Його Христа із землі і витерти їх пам’ять з сердець людських, тепер вони наважуються «битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його». Таким чином, вони кидаються у свою погибель; бо сказано: «І схоплений був звір і з ним лжепророк, який творив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийняли начертання звіра, і тих, які поклоняються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогненне, що горіло сіркою; а інші убиті мечем Того, Хто сидить на коні, який виходить з уст Його, і всі птахи наситились їхніми трупами» (Одкр. 19:20-21). Ісая каже про це так: «…і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого» (Іс. 11:4); і Павло: «І тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус уб’є духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого» (2Сол. 2:8). Таким чином, Бог піднімається, а Його вороги розсіяні.
Якщо ми тепер звернемося ще до одного місця Писання, то побачимо також інші подробиці, пов’язані з його явленням. Описавши скорботу, наш Господь продовжує: «І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою» (Мф. 24:29-30). Пророк Іоїль говорив так само: «І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. Сонце перетвориться на темряву і місяць – на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний» (Іоїл. 2:30-31). Таким чином, будуть знамення вгорі і внизу, що сповіщають явлення Христа, коли Він прийде з тисячами Його святих: «Ось іде з хмарами, і побачить Його всяке око і ті, що прокололи Його; і заридають перед Ним усі племена земні» (Одкр. 1:7).
Ця картина буде наскільки жахливою, настільки ж невимовно прекрасною; бо це буде «явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа» (Тит. 2:13) – Боже явлення в Його власній славі, Того, Хто був одного разу відкинутий і розіп’ятий, але Хто повертається тепер як Син Людський, щоб узяти Свою верховну владу над всім світом. І «померлих в Ісусі Бог приведе з Ним» (1Сол. 4:14), сполучених у славі зі своїм Господом, як вони одного разу були сполучені з Ним у Його відкиданні; бо Він приходить, щоб «прославитись у святих Своїх і з’явиться дивним в день той у всіх, хто увірував» (2Сол. 1:10).
Заговоривши про факт і спосіб Його явлення, ми можемо звернути увагу на певні супутні події. Одна з них вже була відмічена – знищення Його ворогів. Услід за цим слідує навернення Ізраїлю: «І буде у той день, Я знищу всі народи, які нападають на Єрусалим. А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення, і вони будуть дивитися на Нього, Якого прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єдинородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком. У той день здійметься великий плач у Єрусалимі, як плач Гададриммона у долині Мегиддонській. І буде ридати земля, кожне плем’я окремо: плем’я дому Давидового окремо, і дружини їхні окремо; плем’я дому Нафанового окремо, і дружини їхні окремо; плем’я дому Левіїного окремо, і дружини їхні окремо; плем’я Симеонове окремо, і дружини їхні окремо. Усі інші племена – кожне плем’я окремо, і дружини їхні окремо. У той день відкриється джерело дому Давидового і жителям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти» (Зах. 12:9-14; 13:1).
