Щойно Церква буде піднесена, Бог почне діяти Своїм Духом у серцях Його древнього народу – залишку, що так часто згадується в Псалмах і пророках; і ці люди, як видно з Псалмів і книги пророка Ісаї, схиляться до землі, бачачи почуття Божого святого обурення проти Свого народу Ізраїлю через їх віровідступництво; і саме це почуття, сполучене з жахливими лихами, надає характер їх плачу, як він записаний. Саме в цей момент, коли піч, в яку вони були кинуті, палає найгарячіше, і коли вони висять над безоднею повного знищення, з’являється для них Господь, і вони миттєво дізнаються Його і дивляться на Того, Кого вони прокололи. Істинний Йосиф відкривається Своїм братам, і вони гірко жалкують, і почувають себе приниженими через свій гріх і гріх свого народу. Але Бог потурбувався і про це також, бо відкривається джерело для обмивання гріха і нечистоти, і вони тепер плачуть: «І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!» (Іс. 25:9).
І це струджений залишок в Єрусалимі; бо ми знаходимо у зв’язку з Його явленням наступні слова: «І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх» (Мф. 24:31). Де б їх не знайшли, жоден не сховається від Його очей, але усі розділятимуть благословення царства, яке Він прийде встановлювати. Як ми читаємо: «І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі» (Іс. 11:12).
Можливо, що це повністю завершиться після початку Його царювання; бо після демонстрації Його сили і слави, після того, як Господь приходить «у вогні, і колісниці Його – як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем. Бо Господь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом. Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, – усі загинуть, – говорить Господь. Бо Я знаю діяння їх і думки їх; і ось, прийду зібрати всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, – говорить Господь, – подібно до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді» (Іс. 66:15-20).
Існує ще одна дуже важлива подія, яку слід зазначити у зв’язку зі встановленням царства, яка, ймовірно, буде підготовкою до цього.
Закінчивши описи знищення «звіра» і лжепророка і винищування їх послідовників, Іоанн каже: «І побачив я ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні і великий ланцюг у руці своїй. Він узяв дракона, змія древнього, який є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, і скинув його у безодню, і замкнув його, і поклав над ним печать, щоб не спокушав уже народи, доки не скінчиться тисяча років; після ж цього він має бути звільненим на короткий час» (Одкр. 20:1-3). Таким чином Господь затверджує Свою силу в суді над усією трійцею зла – сатаною, «звіром» і лжепророком, – що нечестиво піднялися проти Нього і блюзнірські узурпували Його владу; і в той же самий час Він звільняє Свій народ – обраних Ізраїлю – і за допомогою цього очищає шлях і закладає основу для Свого тисячолітнього панування.
Залишаючи обговорення царства на наступний розділ, тепер ми хочемо звернути увагу читача на тих, кого Христос об’єднає із Собою в Його царюванні. Існує декілька різних класів людей, які розділять цю честь. Усі розуміють, що вірні цього періоду часу царюватимуть з Христом. Про це йдеться занадто однозначно, щоб не допустити жодних сумнівів. «Коли терпимо, то з Ним і царювати будемо» (2Тим. 2:12). Але не усі так просто погоджуються з тим, що будуть і інші, які будуть виділені для такого особливого підвищення; і, проте, про це чітко сказано у Священному Писанні.
Іоанн каже: «І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це – перше воскресіння. Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади, але вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років» (Одкр. 20:4-6). Клас, що сидить на престолах, якому суд буде даний, складається з воїнств небесних, які йшли за Христом з небес (Одкр. 19:14), – святі, які були піднесені раніше, щоб зустріти Господа в повітрі (1Сол. 4); тобто, Церква, і, ймовірно, святі попередніх часів.
Але існує ще два класи: перший – ті, які мученицькі загинули від влади антихриста: обезголовлені за свідоцтво про Ісуса і за слово Боже; і другий – ті, які трималися осторонь від його зваблювання, і непохитні під його погрозами, відмовилися отримати цей відмітний знак. Як особливий знак Господньої прихильності і схвалення в нагороду за їх вірність посеред загальної невірності, їх роблять співучасниками першого воскресіння, і, отже, вони в співпраці з Христом у Його Царстві.
Вони розділяють як царственість, так і священство – дивна шана, яку вони отримують через благодать Його, Який відмітив їх страждання і зрадів їх вірності Його імені і свідоцтву. Не варто забувати, що значення цього уривка дуже часто пояснюється тим, що воскресіння, про яке тут йдеться, – образне. Якщо це так, воскресіння і суд, описані в останній частині цього розділу, також мають бути образними, і таким чином уся істина останнього суду буде витрачена по дрібницях. Ні, слова такі чіткі і ясні, що не можна позбавити їх важливості, не можна умовчувати про їх досконалий збіг з іншими частинами Слова Божого. Благословенна перспектива для святих Божих! І як вони радітимуть, навіть не стільки сильно в їх з’єднанні з Христом у пишності Його Царства, скільки тому факту, що Він посідає місце, що належить Йому як за титулом, так і за ціною, яку Він заплатив!
Навіть на небесах звучать гучні голоси, які святкують цю подію і промовляють: «Царство світу стало царством Господа нашого і Христа Його, і буде царювати повік. І двадцять чотири старці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Богові, говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседержителю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився. І розлютилися язичники; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати відплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю» (Одкр. 11:15-18).
Але яким жахом наповниться цей бідний світ, коли вони побачать Того, Кого вони відкинули і від Кого відмовилися, Який йде із силою і великою славою судити усе тепер відповідно до стандартів Його незмінної праведності! Він прийде; «…бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі. Бо коли говоритимуть: “мир і безпека”‚ тоді несподівано прийде на них погибель, подібно як біль тієї, що носить в утробі, і не уникнуть» (1Сол. 5:2-3).
