Окрім «тяжкого часу для Якова», ми читаємо також про Велику скорботу. Це згадується в розділі 7 книги Одкровення. У першій частині розділу ми бачимо чотирьох ангелів, які «стоять на чотирьох кутах землі, тримаючи чотири вітри землі, щоб не дув вітер ні на землю, ні на море, ні на яке дерево. І бачив я іншого ангела, який сходив від сходу сонця, і мав печать Бога Живого. І викликнув він гучним голосом до чотирьох ангелів, яким дано шкодити землі і морю, кажучи: не робіть шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога нашого» (Одкр. 7:1-3). Таким чином, 144000 зафіксовані з дванадцяти колін, Бог зберіг залишок Ізраїлю. Далі ми читаємо: «Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими віттями в руках своїх. І викликували гучним голосом, кажучи: спасіння Богові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!» (Одкр. 7:9-10). Саме відносно цієї великої кількості, один з двадцяти чотирьох старців запитав Іоанна: «Хто ці, одягнені у білий одяг, і звідки прийшли? Я сказав йому: ти знаєш, господарю. І він сказав мені: це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця» (Одкр. 7:13-14). Ця велика кількість тому і була проведена через Велику скорботу, і тут перед нами врятована і тріумфуюча множина.
Отже, у нас є чіткий доказ, що буде не лише небувале лихо для юдеїв, але також і, ймовірно, приблизно в той же самий час (це може статися трохи раніше) буде схожий період скорботи для язичників: «І як ти зберіг слово терпіння Мого, то і Я збережу тебе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб випробувати тих, хто живе на землі» (Одкр. 3:10). Що стосується її джерела і характеру, небагато, якщо взагалі щось, відкрито, але це достатнє покарання, цей той жахливий стан, в який світ потрапить після зникнення Церкви, і за той факт, що звір, який відкриє свої вуста, що «говорять гордо і богохульно, і надана йому влада діяти сорок два місяці. І розкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хулити ім’я Його й оселю Його, і тих, що живуть на небі. І дано було йому вести війну зі святими і перемогти їх; і дана була йому влада над усяким коліном і народом, і людьми, і племенем. І поклоняться йому всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу» (Одкр. 13:5-8).
Питання, яке виникає тут, звучить так: «Чи буде Церква існувати під час Великої скорботи? Якщо ні, то хто ті святі, яких ми бачимо в ній?» Якщо ви прочитали попередні розділи з цієї серії, то ви вже маєте відповідь; але оскільки тема дуже важлива, і можливо хтось вирішив прочитати тільки цей розділ, ймовірно, може бути доцільно згадати вчення Писання з цього питання.
По-перше, абсолютно чітко написано, якщо наше тлумачення Священного Писання правильне, що Церква буде піднесена до цього періоду. Таким чином, ми знаходимо, що звір і лжепророк (антихрист) схоплені і знищені при явленні Господа (Одкр. 19:11-21). Ми також дізнаємося, що Господь уб’є того беззаконника (антихриста) духом вуст Своїх і «знищить явленням пришестя Свого» (2Сол. 2:8). Але також написано: «Коли ж з’явиться Христос, життя ваше, тоді ви з’явитеся з Ним у славі» (Кол. 3:4). У Писанні, на яке ми вже посилалися, також сказано: «І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у виссон, білий і чистий» (Одкр. 19:14). З вірша Одкр. 19:8 ми дізнаємося, що виссон чистий – це праведність святих. Святі (Церква) в обох з цих уривків Священного Писання представлені як ті, що приходять з Христом, і, отже, незаперечно те, що вони мають бути піднесені раніше, щоб бути з Ним. Структура книги Одкровення показує те ж саме. Господь каже Іоанну: «Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що буде після цього» (Одкр. 1:19). Перший розділ містить те, що він бачив; другий і третій – те, «що є»: час періоду Церкви; і залишок книги розглядає те, що станеться після завершення періоду Церкви. Тому відразу ж після третього розділу ми бачимо двадцять чотирьох старців на небесах, які сидять на престолах, «й одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці» (Одкр. 4:4)
Хто вони, ці старці? Їх вінці свідчать про їх царственість, одяг свідчить про їх священство, і усе це чітко вказує на текст Одкр. 1:6. Тому вони – святі, і узяті на небеса до початку Великої скорботи.
Але ви можете запитати: «Що, у такому разі, та велика кількість людей, якої ніхто не міг перечитати, про яких чітко сказано, що вони виходять з Великої скорботи?» (див. Одкр. 7). Отже, якщо старці символізують Церкву – не виключаючи святих з минулих часів, – абсолютно ясно, що множина не може являти той же самий клас. Старці знаходяться на небесах, а ця спокута множина – на землі; і ця відмінність допомагає нам зрозуміти, хто вони такі. Вони, як описано, безліч язичників, приведених через Велику скорботу в благословення, і тому увійдуть з Христом у славу і благословення Його Тисячолітнього царства. Більше того, у них буде особливе місце під Його пануванням. «За це вони перебувають нині перед престолом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його, і Той, Хто сидить на престолі, буде жити в них. Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр. 7:15-17).
Проте залишається ще одна частина питання: «Хто ті святі, яких ми бачимо у Великій скорботі?» Це Божий обраний залишок з юдеїв. Це можна прочитати в розділі 24 Євангелія від Матфея. Саме про цих людей в Іудеї наш Господь говорить (Мф. 24:16). Вони повинні молитися, щоб не сталася втеча їх зимою або в суботу (сьомий день, Мф. 24:20) – вказівка, яка не має жодного значення, окрім як для благочестивих юдеїв під законом; їх застерігають проти лжехристів (Мф. 24:23-24) – застереження, яке навряд чи буде зрозуміле християнами, які знають, що Христос знаходиться праворуч Бога; і нарешті, обрані будуть зібрані тільки після Великої скорботи і явлення, тоді як ми вже бачили, Церква з’явиться з Христом.
Подібні свідчення можна буде зібрати, якщо необхідно, з книги Одкровення; але ми вже показали, що старці на небесах доводять, що Церква не може перебувати на землі під час Великої скорботи. Тому існує достатньо доказів, щоб показати, що вони благочестиві юдеї, подібні Седраху, Мисаху і Авденаго, які були кинуті в розпалену вогненну піч, яка мала бути розігріта «у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її» (Дан. 3:19). Їх скорбота і плач у цей період найсильніших страждань простежується і виражається в багатьох Псалмах. Вірні тих часів «самі звіщають про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити Богові Живому і істинному і чекати з небес Сина Його, Якого Він воскресив з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву» (1Сол. 1:9-10). Бо саме до них звернені слова нашого Господа: «І як ти зберіг слово терпіння Мого, то і Я збережу тебе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб випробувати тих, хто живе на землі» (Одкр. 3:10).
