Певно, вам доводилося стикатися, а можливо і мати справу з вельми «духовними» людьми. Принаймні, вони себе вважають саме такими (не треба лише плутати цих індивідуумів з тими, хто вважає себе «безгрішними»[1], ці принаймні визнають за собою якісь зовсім незначні гріхи і духовні вади). Можна не сумніватися, що подібні особи залишають по собі не добре враження… втім, думка оточення їх не дуже цікавить. Звісно, окрім думки осіб, яких вони вважають «духовнішими» за себе. Так, у житті трапляється і таке…
Такі надміру «духовні» люди не великої думки про людей, що їх оточують. «Цей народ, що не знає закону, проклятий він…» (Ін. 7:49), – саме такої думки про оточення були новозавітні фарисеї, з ними солідарні і їх ідейні наслідувачі, сучасні дуже «духовні» люди. Хоча, слід зауважити, фарисеями вони себе аж ніяк не вважають, і порівняння з ними вважають цілком образливими. Вони швидше визнають фарисеями, лицемірами власне оточення, але, ясна річ, тільки не себе.
Певно, годі описувати (чи розписувати) подібних людей, з ними і так все зрозуміло: вони особисто для себе є остаточним моральним авторитетом, а Біблію, яку на словах вважають єдиним мірилом цінностей, перекручують на догоду власним поглядам та інтересам. За бажання будь-яку нісенітницю чи відверту мерзоту можна аргументувати «потрібними» віршами з Біблії. Навіть у тому випадку, якщо вони суперечать всій біблійній канві.
Свого часу подібне утнули члени Синедріону, які відправили Христа на смерть. Їх «естафету» переймали протягом всієї історії Церкви всілякі мерзотники, прикриваючись «благими» намірами, на кшталт: «Краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув» (Ін. 11:50), ніби вони за народ дбали… Що можна додати до цього опису? Хіба що Христові слова, які можна вважати надгробною епітафією надміру «духовних» людей: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:23).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Надміру «духовні»
[1] «Безгрішними» зазвичай бувають атеїсти, адже віруючі люди мають визнавати себе «грішниками». Навіть, якщо вважають себе дуже «духовними» людьми.
