Ті, хто має тверді як камінь переконання і непорушні поняття, – маю на увазі християн – ніколи не замислюються, куди подіти місця Священного Писання, що містять ідеї і показують випадки, які випадають із «стрункої» лави їх аргументації і догматизму. Мають упевненість, що їх поняття базуються на Писанні і узяті з нього ж, але вправно ковзають повз, станься на шляху перешкода у вигляді неординарного, і навіть не зачіпають думкою. Дивлячись з боку на те, як ця еквілібристика дається їм надто легко, починаєш розуміти, що в більшості ця здатність вроджена…
Я гадаю, ви зустрічали християн, для яких Біблія не містить нічого незрозумілого і є книгою не складнішою за буквар. Ось це місце говорить про прикраси, це проти жіночих брюк, а це за хусточки… Добре, але що робитимемо з місцями, що суперечать їм?
Один брат у Христі, з прямолінійністю трамвая посилаючись на місце з книги пророка Ісаї, розповідав мені, яка сумна доля чекає на тих, хто носить золоті прикраси. Я вислухав мовчки, розуміючи, що з вродженими здібностями битися марно. Тим більше і Якова 2:2 (де нічого поганого не говориться проти золотих прикрас, а викривається упередженість), і притчу про блудного сина, якому після довгожданого повернення додому батько надів на руку перстень (напевно не мідний), цей брат читав не один раз за своє багаторічне християнство. І ще прочитає не один раз, але одного разу спожите поняття, перетравлене і увійшовши до крові, так і бігатиме по венах розуму.
Але і такі люди змінюють свої погляди, які одного разу перестають їх задовольняти, наприклад, під впливом дітей, що подорослішали, і хочуть надіти ті ж прикраси (бачив таке в житті), і в цей момент у них з очей спадає пелена, що доти трималася тільки дивом; і ось вже з’являються з Біблії, як з рукава фокусника, протилежні (що дозволяють або, навпаки, забороняють) вірші, місця і навіть розділи. Як ні в чому не бувало, усе так само вроджене… Тобто не ми йдемо за Біблією, подобається нам щось у ній чи ні, а її використовуємо собі на потребу. І кого цим можна обдурити?
