«Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі». (Рим. 1:20).
Розглядаючи картину, ми, окрім естетичного задоволення і думок філософського характеру (якщо картина такі породжує), вступаємо в певний контакт з художником, бо кожне творіння несе відбиток індивідуальності творця і невіддільне від нього («Руку» Родена не сплутати з жодною іншою рукою у світі).
Милуючись природою, людина робить рух у бік Бога! Якщо при цьому глядач не думає про Творця, то цей рух буде нераціональним, неусвідомленим. Цей рух неминучий, природа несе відбиток величі, мудрості і могутності Божества. Інша справа, що цей порив так і буде похований там же, за межами свідомості, і не приведе до особистого знайомства з Художником. Рильке захоплювався творіннями Родена, але настав час і це захоплення привело до особистого знайомства поета з творцем.
Ми, як творіння Боже, також несемо Його відбиток, але не можна сказати, що ми невід’ємні від Нього, бо, маючи свободу волі, можемо повністю відпасти від Творця і остаточно втратити всякий образ і подобу. І усе, що ми тоді творитимемо, а творчість, за Бердяєвим, і уподібнює нас Богу, буде приправлене злом.
