«Благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому… як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку… щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого» (Лк. 1:68-75).
У цьому уривку міститься обіцянка того, що ми будемо звільнені від наших ворогів і що ми можемо служити Йому у святості кожен день свого життя.
Хто наш найлютіший ворог?
У диявола не було б влади над нами, якби ми не були грішниками. Ми б ніколи не були відокремлені від Бога і не були б під судом, якби не були грішниками. Світ не був би місцем страждань і конфліктів, коли б не первородний гріх і усі наступні гріхи.
Наш найлютіший ворог – гріх.
Бог обіцяє звільнити нас від сили ворогів, яка утримує нас від служіння Йому в праведності і святості щоденного життя.
Перше послання Іоанна стверджує, що основна характеристика істинного вірного – це перемога над гріхом. Ця характеристика дана на підставі особистої упевненості в спасінні.
Апостол припускав, що будуть часи, коли вірному буде потрібна упевненість. Також він припускав, що для вірного є нормальним шукати докази своєї упевненості. І тому, надавши декілька доказів цьому, він каже, що так ми можемо запевнити наші серця.
«І ось із цього пізнаємо, що ми від істини, і впокорюємо перед Ним серця наші» (1Ін. 3:19).
З цією метою Іоанн описує багато критеріїв, повторюючи постійно: «І ось із цього пізнаємо». Особиста упевненість – одна з основних тем послання. Більше того, Іоанн каже, що це є основною метою написання цього послання: «Це написав я вам, що віруєте в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне» (1Ін. 5:13).
Найбільш часто акцентований критерій, що наскрізь проходить через усе Євангеліє, – це перемога над гріхом. Нормальний стан вірного – це життя у свободі від свідомого гріха.
«Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили» (2:1а).
Тут апостол показує, що вірний має жити без свідомого гріха і каже, що він пише, щоб показати їм важливість звитяжного життя.
«…а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він є очищення від гріхів наших, і не тільки від наших, але і від гріхів усього світу» (2:1б-2).
Тут він усвідомлює, що гріх може мати місце, але не обов’язково. Він запевняє нас, якщо вірний згрішить, спокутна жертва (очищення) Христа може спокутувати цей гріх. Ми не повинні розраховувати на те, що ця жертва автоматично спокутуватиме людину, яка, будучи вірною, згрішить. Вірш просто говорить про те, що ця жертва доступна всьому світу. Ми знаємо, що весь світ не отримує спасіння автоматично. Покаяння треба для прощення будь-якого гріха, незалежно від того, чи був грішник вірним чи ні.
