Голод в країні не припинявся. Він тільки лютував усе з новою силою і, коли він став зовсім нестерпним, Божий голос повелів Іллі: «Піди покажись царю Ахаву! Скажи йому, що жертвопринесенням на горі Кармель ти можеш принести в країну дощ».
Ілля став перед царем, і той запитав у нього суворо: «Це дійсно ти, баламуте, котрий не даєш спокою Ізраїлю?»
Він відповів: «Не я баламучу Ізраїль, а ти і твій рід. Ти знехтував Богом своїх предків і схиляєш народ до служіння Ваалу. Послухай мене, царю! Збери на горі Кармель народ і всіх священиків Ваала. Нехай вони приготують дрова для жертвопринесення, але не підкладають вогню. Я зроблю те ж саме. Нехай священики Ваала закличуть свого бога, щоб він послав вогонь. А я покличу Бога наших батьків. Той Бог, який вогнем з неба запалить жертовний вогонь, і є істинний Бог».
Ахав розіслав посланців по всьому Ізраїлю та скликав народ і священиків на гору Кармель. У призначений день там були підготовлені два окремих місця для жертвопринесення і два жертовних тельця. Священики Ваала спорудили величезний жертовник. У строкатому одязі, у пишних головних уборах, обвішані прикрасами, вони наблизилися до нього. А Ілля став перед ними один, як перст, у більш ніж скромному вбранні. Він зібрав дванадцять каменів, по одному на кожне коліно Ізраїлю.
Ілля звернувся до народу, котрий зібрався на горі: «Я єдиний пророк Господа. Подивіться скільки пророків у Ваала! Здається, чотириста п’ятдесят! Усі вони повинні звернутися до свого Ваала і запалити жертовний вогонь. Нехай їхня сила їм допоможе. Після цього я покличу Ім’я Господа. Той Бог, який відповість вогнем, і є істинний Бог».
Священики Ваала взялися за справу: вони влаштували дикий танець навколо свого жертовника. При цьому вони хором вигукували: «Ваале, почуй нас, зішли вогонь! Ваале, почуй нас, зішли вогонь!»
Подейкують, що одного зі священиків Ваала таємно заховали під складеними дровами. У нього при собі була посудина з вугіллям. Він повинен був роздмухати вогонь і підпалити дрова, як тільки пролунають заклики до Ваала. Однак йому не вдалося здійснити ці підступні наміри. Під дрова заповзла отруйна змія, яка вкусила його за ногу ще до того, як почулися закличні голоси. Від укусу священик помер на місці.
Ті, що танцювали біля жертовника кричали все голосніше, звертаючись до Ваала, проте ніяких ознак вогню не з’являлося. Тоді вони впали в цілковите шаленство: почали колоти себе ножами і мечами, та так, що під час танцю на їхніх тілах почала виступати кров. Вона окроплювала землю, але вогонь від цього все одно не з’являвся.
Різко припинив шум голос Іллі. Він звернувся до всього народу: «Підійдіть до мене ближче!» За старовинним звичаєм він заколов жертовного тельця. Поклав його на дрова і, поливши його водою, звернувся до Бога: «О Господи, почуй мене! Дай своєму народові знак, дай віру, що Ти – єдино істинний Бог!»
У цю ж мить з неба зійшов вогонь. Він запалив жертовний вогонь. І тоді народ, страхаючись і радіючи, закричав: «Господь – наш Бог! Господь Ієгова – наш Бог!» Так був поданий знак і переможені священики Ваала. Ілля ж попрямував на вершину гори Кармель. Він схилився до землі й уткнувся обличчям у коліна. Так дивився він з гори на далеке море, поки над ним не з’явилася маленька хмарка. Несена вітром, через деякий час вона прямо на очах виросла у величезну хмару. Налетіла буря. Грянула життєдайна злива. Вона милостиво омила всю країну. Знову потекли струмки та ріки. Колодязі наповнилися водою. Минуло кілька днів, і з колись висохлої землі проклюнулися перші пагони зеленої трави.
