Єссей був батьком восьми синів. Старший звався Єлиав, а молодший – Давид. Старші сини вели активну торгівлю, роз’їжджаючи по всій країні й за кордон. Вони поміж себе так міркували: «Нашому молодшому брату дісталася найсумніша доля й найнудніша робота – пасти овець». Давид і справді весь свій час проводив у полях в околицях Вифлеєму, але йому ніколи не було нудно пасти овець. Від самого дитинства він був дуже спостережливим і вмів тішитися красою й розмаїттям рослин. Він любив пальми та оливкові дерева, адже вони давали прохолодну тінь. Він розпізнавав голоси птахів. Він захоплювався грою хмарок і зоряним небом. Коли його ніхто не чув, він складав і співав пісні про чудовий світ.
Якось батько подарував Давидові двох овечок. Давид миттю обміняв їх на маленьку арфу. Тепер він міг співати під звуки арфи, перебираючи її струни. У цій місцевості водилися пустельні вовки й здичавілі собаки. Від голоду вони забували страх і ходили за отарами по п’ятах, сподіваючись на легку здобич. Тому Давид щодня вправлявся з метання каміння з пращі. Мішенню йому слугувала велика кам’яна брила в полі, на яку він клав маленький світлий камінець. То зблизька, то здалеку він намагався збити світлий камінець з брили камінцем, пущеним з пращі. Що упевненішою ставала його рука, то частіше він брався за більші камені. Доволі навправлявшись, Давид брав арфу, він грав та наспівував своїх пісень. Навіть якщо брати тижнями не навідувались до нього, він не нудився зі своїми вівцями.
Якось, сидячи біля пальмової печери, Давид так захопився музикуванням, що не помітив, як в його отарі почалася паніка. Схаменувся лише тоді, коли вівці кинулися врозтіч. Давид підхопився й побачив лева, який ухопив ягня. Маючи в руках лише сучкувату палку, він відважно кинувся на звіра. Лев же, не звертаючи на пастуха ніякої уваги, збирався спокійнісінько забратися геть з ягням у зубах. Пастух із усієї сили вдарив його палицею по голові так, що той випустив свою здобич. Оглушений, лев зробив ще кілька непевних кроків, але, діставши вдруге палкою по голові, упав і більше не піднімався. Третім ударом Давид убив лева. А неушкоджене ягня швидко прийшло до тями.
Лев’яча шкура стала чудовим подарунком, який Давид з гордістю підніс своєму батькові Єссею.
