Самуїл, провидець і пророк, скликав представників від дванадцяти колін на всенародні збори. Він повідомив, що настав час обрати царя! Спочатку всі тягнули жереб, щоб з’ясувати, з якого з дванадцяти колін повинен походити цар. Жереб упав на коліно Веніамінове. Після цього жеребкуванням визначили рід, з якого повинен походити цар. Жереб упав на рід Матрі. А далі лише чоловіки з цього роду мали тягнути жереб. Випало на Саула, сина Кіша, хоча жереб за нього тягнув його батько. Усі кинулися на пошуки Саула, але знайшли його не відразу – Самуїл підказав: «Він ховається серед поклажі!»
Коли Саула привели і поставили перед Самуїлом, посеред натовпу він виявився вищим за всіх на зріст. Самуїл сказав: «Бачите, кого обрав Господь? Рівного йому немає у всьому народі!» Народ зрадів і закричав: «Хай живе цар!» І багато чоловіків проривалися до нього й говорили: «Ми хочемо бути рабами твоїми, ми хочемо тобі коритися!» Самуїл написав, що має робити цар і які його права. Також написав, у чому народ має йому коритися. Він оголосив нововведення народу і поклав їх у ковчег заповіту разом з десятьма заповідями.
Відтоді Саул зі своїми воїнами захищав народ від нападів чужих правителів і царів. Йому часто доводилося воювати, і він завжди здобував перемогу над своїми ворогами. Непереможність породила велику гордість у його серці. Він звелів спорудити тріумфальну арку. І незчувся, як став отримувати задоволення від військової наживи. Зрештою, він почав вести війни заради самих військових трофеїв.
Спостерігаючи це, Господь не витримав і повелів Самуїлові шукати іншого, більш гідного царя. Самуїла охопив жах, адже Саул завоював собі в Ізраїлі велику владу. Але Господь був невблаганний: «Наповни роги священним маслом! У Вифлеємі ти знайдеш одного із синів роду Єссея. Він гідний бути обраним і стане наступним царем Ізраїлю. На знак цього піднеси йому священне масло!»
