Це сталося, коли Мойсеєві ще не виповнилося й трьох років. Фараон сидів за столом. Праворуч від нього сиділа його дружина, зліва – принцеса Біф’я. Хлопчик Мойсей сидів у неї на колінах. До столу також були запрошені вищі чиновники і, як завжди, серед них опинився чаклун Валаам. Посеред трапези малюк схопив золоту корону фараона і насадив її собі на голову. Це сталося в одну мить. Жах охопив благородних гостей. Біф’я тут же забрала в Мойсея корону й спокійно повернула її своєму батькові.
Але фараон покрився багрянцем і роздратовано запитав: «Що має статися з єврейським хлопчиком, який таке вчинив?» Валаам, який від самого початку незлюбив Мойсея, не змарнував нагоди висловитися: «Фараоне, не думай, що це просто гра. Цей маленький Мойсей усе вже дуже добре розуміє. Коли він підросте, він буде прагнути стати володарем Єгипту. Його слід убити поки не пізно!»
За столом сидів верховний суддя країни. Ангел Господній послав йому добру думку. Він промовив: «Фараоне, хлопчик ще занадто малий. Перевір спочатку, чи зробив він це усвідомлено. Вели принести дві чаші. В одну поклади коштовне каміння, у другу – палахкотливі вуглі. Хлопчик повинен буде вибрати. Якщо він потягнеться до коштовних каменів, це буде означати, що він знає, що таке коштовності. Тоді він заслужив на смерть. А якщо він потягнеться до палахкотливих вуглів, то стане ясно, що він ще нічого не розуміє і може залишитися в живих. Це лише підтвердить, що свій вчинок він скоїв несвідомо».
Фараон погодився з цією пропозицією. Коли принесли обидві чаші, то рука Мойсея спочатку потягнулася до блискучих каменів, але ангел непомітно направив її до палахкотливих вуглів. Мойсей доторкнувся до них і скрикнув від болю. Він сильно обпік шкіру на пальці. Біф’я помастила рану оливою і заходилася заспокоювати малюка. Тепер фараон не сумнівався, що хлопчик, просто граючись, схопив блискучу забавку. Мойсей залишився живий, хоча Валаам бурчав, навіть не намагаючись приховати від решти своє невдоволення. Відтоді він став виношувати злісні плани, як позбутися Мойсея.
