Юнаком Мойсей носив такий же гарний одяг, як і рідні діти фараона. Так само, як і їх, його вчили мудрі вчителі. Він вирізнявся гострим розумом і приємним характером, тому служив прикладом для дітей фараона, чого фараон не міг не оцінити як батько. Так Мойсей отримав ще одного заступника. Коли йому виповнилося чотирнадцять, він прийшов у гості до Міріам і її батьків.
Коли всі зібралися разом, сестра розповіла йому: «Досі ми приховували від тебе одну таємницю. Тепер ти став вже досить дорослим, щоб її дізнатися. Мойсею, ти мій брат. Мій справжній рідний брат. І моя мати – це і твоя рідна мати. Це Амрам, він – твій батько, а твого брата звуть Аарон». Потім Маріам розповіла йому історію про перші місяці його життя. Описала страждання ізраїльських матерів, в яких відібрали і вбили синів. Мойсей уперше почув про Йосифа, Якова та Ісаака, про Авраама, який прийшов із землі Ур і з Вавилону.
Мойсей сприйняв усе це з неприхованим подивом і співчуттям. Він вигукнув: «Тепер я знаю, чому я завжди з такою радістю приходив до вас і чому моє серце тягне мене більше до вас, ніж до фараона і до Біф’ї. Це промовляла в мені моя кров: я – ізраїльтянин!» Мойсей був вдячний Фараону і Біф’ї. Але Біф’ї особливо: адже вона була йому як старша сестра. Він продовжував час від часу приходити до матері, до Міріам і до батька. До того ж йому гірко було усвідомлювати, що його брат Аарон теж змушений гнути спину на єгиптян. Мойсей бачив, як мучили його народ, не даючи ні дня відпочинку. І весь час він думав про те, як можна це змінити.
Одного разу, коли Мойсей уже виріс і став юнаком, він, нарешті, зважився заговорити про це з фараоном: «Найясніший пане, ти завжди милостивий до мене. Чи дозволено мені буде сьогодні звернутися до тебе з особливим проханням?» Фараон відповів: «Говори, що хвилює тебе!» Мойсей сказав: «Я проситиму фараона виявити найвищу милість. Дозволь євреям раз на тиждень мати вільний день. Таким чином, вони змогли б з відновленими силами приступати до роботи». Після деяких роздумів фараон відповів: «Я задовольню твоє прохання».
Так завдяки Мойсеєві ізраїльтяни дістали змогу дотримуватися суботнього свята. Але Валаам злився на цю поступку фараона. Якось Мойсей знову вибрався в гості в землю Гошен, де жили його батько, мати, сестра і брат. Він проходив повз місце, де ізраїльтяни майже без одягу працювали під палючим сонцем. Раптом звіддалік до нього долинув крик. Це наглядач батогом бив ізраїльтянина до крові. Гнів охопив Мойсея. Він кинувся до єгиптянина, вихопив з його рук батіг і з усієї сили вдарив його держаком по голові. Удар був настільки сильним, що той без духу впав на землю. Стікаючи кров’ю, єврей допоміг Мойсеєві швидко закопати тіло в пісок.
Однак злочин Мойсея не залишилося непоміченим. Фараонові про це хтось доніс. А Валаам усе під’юджував: «Бачиш, він уже починає вбивати єгиптян. Скоро дійде черга й до фараона!» Фараон злякався і наказав таємно вбити Мойсея. Скарги на Мойсея не залишилися таємницею для Біф’ї. І коли той повернувся додому, вона вирушила зі світильником в його кімнатку і розповіла йому, що його життя в небезпеці: «Сховайся на деякий час. Зникни з палацу і з міста. Я сподіваюся, що гнів фараона вляжеться, і тоді я зможу дати знати про це Міріам, але зараз ти ніде не можеш бути певним за своє життя». Ангел Господній вселив у Мойсея такий страх, що він того ж дня покинув Єгипет. Відтоді рука фараона ще важче лежала на ізраїльтянах, і вони знову були позбавлені суботнього свята.
