Уночі Яків почув голос Бога: «Не бійся йти до Єгипту. Я буду постійно з тобою. І тебе, і твоїх синів Я зроблю там великим народом. Настане час, і Я допоможу вам повернутися в рідні землі Ханаана».
Так Яків і одинадцять його синів з довгою вервечкою возів і верблюдів покинули свою батьківщину. Нелегкою видалася подорож, але їх супроводжувала добра зірка. Коли караван вступив на єгипетську землю, швидкі вершники повідомили Йосифу-Панеаху про прибуття євреїв. Він наказав запрягти колісницю найшвидшими кіньми й поїхав назустріч своїм рідним. Побачивши батька, він впав у його обійми, не соромлячись своїх сліз перед чужим народом.
Фараон віддав братам Йосифа для поселення родючу землю Гошен. Він запросив до себе старого батька і запевнив його в дружелюбності єгиптян. Ще сімнадцять років жив батько Яків в Єгипті. Він бачив, як коліна його дванадцяти синів виросли в маленький народ. Він дав народу ім’я Ізраїль, яке відкрив йому Бог на горі Морія. Йосиф пообіцяв своєму батькові поховати його тіло в землі Ханаан у гробниці Сари. Так воно й сталося.
